Lisez cet article à voix haute
Activez le micro et lisez à votre rythme. Les mots s’allument au fil de la lecture, et rien ne vous arrête quand l’un d’eux est mal prononcé.
Votre audio n’est jamais envoyé à MovaReader : c’est votre navigateur qui le reconnaît. Politique de confidentialité
Connectez-vous pour garder cette séance dans votre historique de lecture.
ДО СЬВІТА.
НОВЕЛЇ І НАРИСИ.
VALSE MELANCOLIQUE.
ФРАҐМЕНТ.
I.
Не можу слухати мелянхолїйної музики.
А вже найменше такої, що приваблює зразу душу ясними, до танцю визиваючими, ґраціозними звуками, а відтак, зрікаючи ся їх незамітно, ллє ся лиш одною широкою струєю смутку! — Я розпадаю ся тодї в чутя, і не можу оперти ся настроєви сумному мов креповий фльор, якого позбути ся менї не так легко. За те як пронесе ся музика блеску, я подвійно жию.
Обнимала би тодї цїлий сьвіт, заявляючи далеко-широко, що музика грає!
І клясичну музику люблю.
Навчила мене її розуміти і відгадувати по „мотивах“ одна з моїх товаришок, якої душа немов складала ся з тонів і була сама олицетворена музика.
Вона вічно шукала гармонїї.
В людях, в їх відчуваню, в їх відносинах до себе і до природи…
***
Нас мешкало разом три товаришки.
Зразу лише дві. Одна малярка і я.