Lisez cet article à voix haute
Activez le micro et lisez à votre rythme. Les mots s’allument au fil de la lecture, et rien ne vous arrête quand l’un d’eux est mal prononcé.
Votre audio n’est jamais envoyé à MovaReader : c’est votre navigateur qui le reconnaît. Politique de confidentialité
Connectez-vous pour garder cette séance dans votre historique de lecture.
I. Олеся
Це було давно, тоді, коли на Україну часто нападали турки й татари, а українські гетьмани ходили з козаками воювати проти них.
На Волині тоді було невелике село, і навколо нього росли густі ліси. У селі жили прості люди, хлібороби, які добре працювали і могли б жити непогано. Але часто приходили татари: вони грабували села, палили хати, а молодих людей забирали в неволю і продавали туркам на тяжку роботу. Іноді татари гнали з України тисячі людей.
Це село вже раз бачило таке лихо, але воно ховалося в лісах, і знайти його було нелегко.
Край села стояла маленька хата, а біля неї ріс густий садок, де стояли вулики і весело гули бджоли.
У цій хаті жив старий дід Данило. Колись він був козаком, довго сидів у турецькій неволі, але зміг повернутися додому. Тепер дід жив тихо і доглядав бджіл. Його жінка давно померла, і дід узяв до себе двох сиріт: