Leggi questo articolo ad alta voce
Attiva il microfono e leggi con il tuo ritmo. Le parole si illuminano mentre procedi, e nulla ti ferma quando una viene pronunciata male.
Il tuo audio non arriva mai a MovaReader: a riconoscerlo è il tuo browser. Informativa sulla privacy
Accedi per conservare questa sessione nella cronologia delle letture.
У нашому саду росте стара яблуня. Вона дуже велика і має сильні гілки. Мій брат Артем завжди хотів мати там будиночок. Одного дня тато сказав:
— Добре, хлопці, давайте побудуємо його разом!
Ми дуже зраділи. Тато приніс багато дерев'яних дощок, молоток і довгі цвяхи. Ми з Артемом допомагали йому. Спочатку ми зробили підлогу. Це було найважче, бо треба було стояти на драбині. Тато тримав дошки, а ми подавали йому цвяхи.
— Тримайте міцно! — казав тато.
Потім ми почали будувати стіни. Ми вирішили зробити три стіни і одне велике вікно, щоб дивитися на сад. Артем приніс стару фарбу — зелену та жовту. Ми почали фарбувати наш будиночок. Артем випадково капнув фарбою на свою сорочку, але ми тільки посміялися.
Коли стіни висохли, ми зробили дах. Тепер наш будиночок був готовий! Але він був порожній. Мама допомогла нам прикрасити його всередині. Вона дала нам старий килим і маленькі подушки.