Leggi questo articolo ad alta voce
Attiva il microfono e leggi con il tuo ritmo. Le parole si illuminano mentre procedi, e nulla ti ferma quando una viene pronunciata male.
Il tuo audio non arriva mai a MovaReader: a riconoscerlo è il tuo browser. Informativa sulla privacy
Accedi per conservare questa sessione nella cronologia delle letture.
У маленькому старовинному містечку, яке знаходилося між високими горами та глибоким озером, жив старий годинникар на ім'я пан Тарас. Його майстерня була найцікавішим місцем у всьому місті, адже там постійно щось цокало, дзвеніло та ритмічно стукало. Полиці були заставлені сотнями різних годинників: від величезних підлогових з важкими маятниками до крихітних кишенькових, які поміщалися на долоні. Пан Тарас знав історію кожного механізму і міг годинами розповідати про те, як правильно доглядати за цими тендітними речами. Місцеві жителі поважали його за майстерність та мудрість, хоча дехто вважав його трохи дивним.
Кожного дня після школи до майстерні приходив дванадцятирічний хлопчик Марко. Він був дуже допитливим і мріяв коли-небудь навчитися створювати такі ж складні механізми, як його вчитель. Пан Тарас дозволяв йому спостерігати за роботою, але завжди повторював одне суворе правило. Він казав, що час — це найцінніший скарб, який ми маємо, і з ним не можна гратися.