Leggi questo articolo ad alta voce
Attiva il microfono e leggi con il tuo ritmo. Le parole si illuminano mentre procedi, e nulla ti ferma quando una viene pronunciata male.
Il tuo audio non arriva mai a MovaReader: a riconoscerlo è il tuo browser. Informativa sulla privacy
Accedi per conservare questa sessione nella cronologia delle letture.
I. Рукавичка
Зима. У лісі дуже холодно. Скрізь лежить білий сніг.
Лісом іде старий дід. Він несе дрова додому. Дрова важкі, а дорога далека. Дід поспішає, бо скоро вечір. Удома на нього чекає баба.
Дорогою дід губить рукавичку. Він цього не бачить. Він іде далі.
Рукавичка лежить на снігу. Вона велика й тепла.
Біжить мишка. Вона бачить рукавичку і зупиняється.
— Ой, яка гарна хатка! — каже мишка. — Тут я буду жити.
Мишка лізе в рукавичку. Там тепло і тихо. Мишка сидить і радіє.
Аж ось скаче жабка. Вона бачить рукавичку і питає:
— Хто, хто в цій рукавичці?
— Я, мишка-скряботушка. А ти хто?
— А я жабка-скрекотушка. Пусти і мене!
— Іди.
Жабка лізе в рукавичку. Тепер їх уже двоє. Сидять вони і говорять.
Біжить зайчик. У нього довгі вуха. Йому холодно. Він теж бачить рукавичку.
— Хто, хто в цій рукавичці? — питає зайчик.