Leggi questo articolo ad alta voce
Attiva il microfono e leggi con il tuo ritmo. Le parole si illuminano mentre procedi, e nulla ti ferma quando una viene pronunciata male.
Il tuo audio non arriva mai a MovaReader: a riconoscerlo è il tuo browser. Informativa sulla privacy
Accedi per conservare questa sessione nella cronologia delle letture.
I. Польова царівна
Надворі буяла весна, і скрізь усе зазеленіло, розцвіло та засяяло під теплим сонцем. Поле лежало, як широке зелене море. Над ним синіло чисте небо без жодної хмаринки. Високо вгорі дзвенів жайворонок. Здавалося, що хтось там, під самим небом, тихо дзвонить у срібний дзвіночок. Легкий вітер біг із ниви на ниву, і жито тихо шелестіло, ніби розмовляло саме з собою.
Ромодановим шляхом ішов молодий парубок, високий і чорнявий, з гострими темними очима. Звали його Чіпкою, а по-справжньому Нечипором Вареником. Жив він у селі Піски. Парубок звернув зі шляху і пішов вузькою межею до свого поля під гаєм. Жито на ньому стояло густе й високе, як щітка. Чіпка дивився на нього з радістю, бо все це виростив своїми руками.
Раптом він помітив, що в житі майнула червона стрічка. Він пішов подивитися, що там таке. Під гаєм, серед квітів, сиділа молода дівчина й плела собі вінок із польових квітів.