Leggi questo articolo ad alta voce
Attiva il microfono e leggi con il tuo ritmo. Le parole si illuminano mentre procedi, e nulla ti ferma quando una viene pronunciata male.
Il tuo audio non arriva mai a MovaReader: a riconoscerlo è il tuo browser. Informativa sulla privacy
Accedi per conservare questa sessione nella cronologia delle letture.
I. Горобець
Живе собі на світі горобець. Він молодий і веселий. Але є одна біда: горобець дурненький.
Він нічого не вміє. Він не вміє звити гніздо. Він не вміє знайти добре зерно. Де сяде, там і спить. Що бачить, те і їсть.
А ще горобець дуже любить битися. Є причина чи нема причини, а він уже лізе в бійку.
Одного дня горобець літає з товаришем по двору. Вони граються і шукають щось у смітті.
І раптом вони бачать три зернятка. Це зернятка коноплі.
— Мої зернятка! — кричить наш горобчик. — Я знайшов!
— Ні, мої! — кричить товариш. — Мої, мої, мої!
І горобці починають битися. Вони б’ються, скубуться, стрибають угору. Пір’я летить на всі боки.
Нарешті вони втомлюються. Сидять, сердяться, мовчать. Вони вже й забувають, чому б’ються.
— А де ж наші зернятка? — питає раптом горобчик.
Горобці дивляться на землю. Зернят нема!
По двору ходить курка.