Leggi questo articolo ad alta voce
Attiva il microfono e leggi con il tuo ritmo. Le parole si illuminano mentre procedi, e nulla ti ferma quando una viene pronunciata male.
Il tuo audio non arriva mai a MovaReader: a riconoscerlo è il tuo browser. Informativa sulla privacy
Accedi per conservare questa sessione nella cronologia delle letture.
I. Старий Сірко
Живе собі в селі чоловік. У нього є хата, жінка і діти. Є в нього і собака. Звуть собаку Сірко.
Сірко вже дуже старий. Він погано бачить. Він погано чує. Зуби в нього слабкі. Ноги теж слабкі.
Колись Сірко був добрий собака. Уночі він стеріг двір. Він гавкав на чужих людей. Він ганяв лисиць від курей. А тепер він тільки лежить біля хати і спить.
Одного ранку хазяїн дивиться на Сірка і думає:
— Що мені з цього собаки? Він старий. Він нічого не робить. Він тільки їсть мій хліб.
Чоловік бере палицю.
— Іди, Сірку, з двору! — кричить він. — Ти мені більше не потрібен.
Сірко не розуміє. Він дивиться на хазяїна сумними очима. Він махає хвостом. Але хазяїн знову кричить:
— Іди геть! Іди!
Жінка виходить з хати. Вона бачить Сірка і палицю.
— Чоловіче, не жени його, — каже вона.