Leggi questo articolo ad alta voce
Attiva il microfono e leggi con il tuo ritmo. Le parole si illuminano mentre procedi, e nulla ti ferma quando una viene pronunciata male.
Il tuo audio non arriva mai a MovaReader: a riconoscerlo è il tuo browser. Informativa sulla privacy
Accedi per conservare questa sessione nella cronologia delle letture.
I. Хо приходить у ліс
Був ранній ранок, і ліс ще спав у тиші. Дерева стояли тихо, а на кожному листку блищала роса. А небо вже не спало: воно то ставало блідим, то горіло рожевим і золотим світлом.
Нарешті встав і ліс. Зашепотіло листя, ніби дерева розповідали одне одному свої сни. У траві забігали жуки й мурашки, а пташки співали так голосно, що пісня летіла аж до неба.
На галявину вибігла молода сарна. Вона стала, підняла голову й слухала цей чудовий ранковий концерт. Під кущем теж слухав заєць.
Саме тоді тихо розсунулися кущі, і на галявину вийшов Хо. Це був дуже старий дід. Його сива борода була довга, аж до землі, і м’яка, як туман. З-під білих густих брів дивилися очі, добрі, але трохи хитрі.
Хо сперся на свій ціпок і махнув бородою. Від бороди повіяв холодний вітер, затремтіло молоде листя, і з нього полилася роса.