Leggi questo articolo ad alta voce
Attiva il microfono e leggi con il tuo ritmo. Le parole si illuminano mentre procedi, e nulla ti ferma quando una viene pronunciata male.
Il tuo audio non arriva mai a MovaReader: a riconoscerlo è il tuo browser. Informativa sulla privacy
Accedi per conservare questa sessione nella cronologia delle letture.
I. Закладини
Була весна, і в Дрогобичі цвіли каштани. Годинник на ратуші вибив одинадцяту. На розі двох вулиць мулярі ставили новий великий дім. Його власником був Леон Гаммершляґ, один із найбагатших людей міста. Свої гроші він заробив у Бориславі, де з-під землі добували нафту і земний віск.
Сьогодні тут було свято закладин, і багаті гості в чорних сурдутах і блискучих циліндрах ходили біля будови. Серед них був і Герман Ґольдкремер, найбагатший пан у всьому Бориславі. Він стояв тихо й похмуро, хоч старався цього не показувати. Леон, навпаки, був веселий і говіркий. Біля нього весь час крутилися гості, а його молода донька Фанні сяяла серед старих багатих пань.
— Бенедю, бий у дошку! — крикнув майстер своєму помічникові.
Бенедьо Синиця, худий хлопець на тонких ногах, побіг до паркану, де висіла дошка, і загримів по ній дерев’яними молотками. Так мулярі давали знак, коли починати чи кінчати роботу.