Lee este artículo en voz alta
Enciende el micrófono y lee a tu ritmo. Las palabras se iluminan sobre la marcha y nadie te detiene por un error.
Tu audio nunca llega a MovaReader: lo reconoce tu navegador. Política de Privacidad
Inicia sesión para guardar esta sesión en tu historial de lectura.
Від дванадцяти підписантів до п'ятдесяти восьми сторін
Антарктичний договір підписали у Вашингтоні 1 грудня 1959 року. Сторонами-засновницями стали дванадцять країн, науковці яких працювали в Антарктиці та навколо неї під час Міжнародного геофізичного року 1957-1958 років. Ці держави прийняли запрошення уряду США до участі в дипломатичній конференції, на якій узгодили текст. Договір набув чинності двадцять третього червня 1961 року.
Перші три статті договору закріплюють основні принципи. Антарктику дозволено використовувати лише в мирних цілях, свобода наукових досліджень і співпраця заради неї мають тривати, а науковими спостереженнями та результатами слід обмінюватися й робити їх вільно доступними. Стаття VII відкриває для інспекції в будь-який час усі райони Антарктики, зокрема станції, установки та обладнання.
Сім із дванадцяти країн-підписантів, а саме Австралія, Аргентина, Велика Британія, Нова Зеландія, Норвегія, Франція та Чилі, мали територіальні претензії, які інколи перекривалися. Інші країни жодних претензій не визнають, а США та Росія зберігають так звану основу для претензій.