Нації та нарація: конструювання національного образу в українській культурній публіцистиці
Lee este artículo en voz alta
Enciende el micrófono y lee a tu ritmo. Las palabras se iluminan sobre la marcha y nadie te detiene por un error.
Tu audio nunca llega a MovaReader: lo reconoce tu navegador. Política de Privacidad
Inicia sesión para guardar esta sesión en tu historial de lectura.
Нації та нарація: конструювання національного образу в українській культурній публіцистиці
Нація — це не природний факт, а культурний конструкт. Це положення, що сформулював Бенедикт Андерсон у своїй знаменитій праці «Уявні спільноти» (1983), є вихідним пунктом для аналізу будь-якого національного дискурсу, включно з українським. Нація існує постільки, поскільки її члени уявляють себе частиною спільної спільноти — навіть ніколи не зустрічаючись один з одним. Механізм цього уявлення — нарація: оповіді, що розповідаються про «нас», нашу спільну історію, наш характер, наш виняткове призначення.
Публіцистика — один із найважливіших інструментів виробництва таких нарацій. Вона поєднує аналіз і переконання, факт і риторику, академічний аргумент і популярний жест. Культурна публіцистика — особлива її форма, що оперує символічним капіталом культури: мистецтвом, літературою, мовою, традицією — для артикуляції уявлень про «нас» як спільноту.
В українській традиції культурна публіцистика має особливе значення, бо виникла в умовах, де нація існувала без держави. Без власної держави, без
