Lisez cet article à voix haute
Activez le micro et lisez à votre rythme. Les mots s’allument au fil de la lecture, et rien ne vous arrête quand l’un d’eux est mal prononcé.
Votre audio n’est jamais envoyé à MovaReader : c’est votre navigateur qui le reconnaît. Politique de confidentialité
Connectez-vous pour garder cette séance dans votre historique de lecture.
У кутку актового залу музичної школи вже багато років стояло старе чорне піаніно. Воно виглядало забутим і трохи сумним серед нових блискучих інструментів. Всі учні намагалися займатися на сучасних роялях, вважаючи, що старе піаніно вже відслужило свій час і видає лише хрипкі звуки. Але одинадцятирічна Олена думала інакше. Їй здавалося, що цей інструмент має свою душу та особливу історію.
Одного разу, коли в школі було тихо, Олена підійшла до старого піаніно і обережно натиснула на клавіші. Звук був глибоким і трохи таємничим. Дівчинка почала підбирати просту мелодію, яку вона щойно почула на уроці. Раптом до неї підійшов старий налаштовувач інструментів пан Ігор. Він розповів Олені, що на цьому піаніно колись грав відомий композитор, і воно здатне на справжні дива, якщо знайти до нього правильний підхід.
Олена вирішила, що підготує свій виступ до звітного концерту саме на цьому інструменті. Це було сміливе рішення, адже всі її подруги обрали складні класичні твори для нових роялів.