Lisez cet article à voix haute
Activez le micro et lisez à votre rythme. Les mots s’allument au fil de la lecture, et rien ne vous arrête quand l’un d’eux est mal prononcé.
Votre audio n’est jamais envoyé à MovaReader : c’est votre navigateur qui le reconnaît. Politique de confidentialité
Connectez-vous pour garder cette séance dans votre historique de lecture.
Був сонячний літній ранок. Андрій та Олена вирішили поїхати на велосипедах до Лісового озера. Це було їхнє улюблене місце. Озеро знаходилося далеко, за великим полем і старим лісом, але діти не боялися довгої дороги.
Вони взяли з собою рюкзаки. Мама поклала туди яблука, бутерброди та пляшки з водою. Олена перевірила свої колеса, а Андрій взяв карту.
— Поїхали! — крикнув Андрій, і вони рушили вперед.
Спочатку дорога была легкою. Вони їхали через поле, де росли красиві жовті квіти. Вітер приємно дув у обличчя. Але коли вони в'їхали у ліс, стало важче. Дорога стала вузькою, а на землі було багато коріння дерев.
— Будь обережна, Олено! — сказав Андрій. — Тут слизько.
Раптом Олена зупинилася. Вона побачила маленьку білочку на дереві. Білочка тримала горішок і дивилася на дітей. Вони постояли хвилину, щоб не налякати її, а потім поїхали далі.
Через годину діти нарешті побачили блискучу воду.