Lisez cet article à voix haute
Activez le micro et lisez à votre rythme. Les mots s’allument au fil de la lecture, et rien ne vous arrête quand l’un d’eux est mal prononcé.
Votre audio n’est jamais envoyé à MovaReader : c’est votre navigateur qui le reconnaît. Politique de confidentialité
Connectez-vous pour garder cette séance dans votre historique de lecture.
У нашому саду росте стара яблуня. Вона дуже велика і має сильні гілки. Мій брат Артем завжди хотів мати там будиночок. Одного дня тато сказав:
— Добре, хлопці, давайте побудуємо його разом!
Ми дуже зраділи. Тато приніс багато дерев'яних дощок, молоток і довгі цвяхи. Ми з Артемом допомагали йому. Спочатку ми зробили підлогу. Це було найважче, бо треба було стояти на драбині. Тато тримав дошки, а ми подавали йому цвяхи.
— Тримайте міцно! — казав тато.
Потім ми почали будувати стіни. Ми вирішили зробити три стіни і одне велике вікно, щоб дивитися на сад. Артем приніс стару фарбу — зелену та жовту. Ми почали фарбувати наш будиночок. Артем випадково капнув фарбою на свою сорочку, але ми тільки посміялися.
Коли стіни висохли, ми зробили дах. Тепер наш будиночок був готовий! Але він був порожній. Мама допомогла нам прикрасити його всередині. Вона дала нам старий килим і маленькі подушки.