Lisez cet article à voix haute
Activez le micro et lisez à votre rythme. Les mots s’allument au fil de la lecture, et rien ne vous arrête quand l’un d’eux est mal prononcé.
Votre audio n’est jamais envoyé à MovaReader : c’est votre navigateur qui le reconnaît. Politique de confidentialité
Connectez-vous pour garder cette séance dans votre historique de lecture.
Наступного тижня у нашій школі свято. Наш клас вирішив підготувати виставу за мотивами казки. Мені дали роль маленького принца. Спочатку я дуже зрадів, але потім почав хвилюватися.
Я ніколи не виступав на сцені перед багатьма людьми. Я боявся, що забуду свої слова або впаду. Кожного вечора я вчив свій текст. Моя мама допомагала мені. Вона слухала, як я говорю, і давала поради.
— Говори голосніше і не поспішай, — казала вона. — Ти все зможеш!
Настав день вистави. Шкільний зал був повний батьків та вчителів. Я стояв за завісою і мої руки трохи тремтіли. Мій друг Денис, який грав короля, підійшов до мене.
— Не бійся, ми — команда! — сказав він.
Завіса відкрилася. Світло ламп було дуже яскравим. Я вийшов на середину сцени. Спочатку я не міг сказати ні слова. Але потім я побачив у першому ряду усмішку моєї вчительки. Я глибоко вдихнув і почав говорити.