Lisez cet article à voix haute
Activez le micro et lisez à votre rythme. Les mots s’allument au fil de la lecture, et rien ne vous arrête quand l’un d’eux est mal prononcé.
Votre audio n’est jamais envoyé à MovaReader : c’est votre navigateur qui le reconnaît. Politique de confidentialité
Connectez-vous pour garder cette séance dans votre historique de lecture.
Літні канікули завжди здавалися чотирнадцятирічному Денису занадто короткими, але цього року вони обіцяли бути особливо нудними. Його батьки вирішили відправити хлопця до дідуся в маленьке село, де не було ні швидкісного інтернету, ні великого торгового центру, ні друзів, з якими можна було б пограти у відеоігри. Дідусь Петро був винахідником-любителем і проводив більшість свого часу в старому гаражі, який він гордо називав "лабораторією". Денис спочатку відверто сумував, годинами сидячи на ґанку і розглядаючи курні дороги, але одного разу дідусь запросив його допомогти з новим таємничим проєктом.
Коли Денис уперше зайшов до гаража, він був вражений кількістю дивних приладів, дротів і моніторів, які заповнювали весь простір. Посеред кімнати стояла дивна металева кабіна, що віддалено нагадувала стару телефонну будку, але з безліччю кнопок, важелів і екранів. Дідусь Петро з гордістю оголосив, що це — машина часу, над якою він працював останні двадцять років.