Lisez cet article à voix haute
Activez le micro et lisez à votre rythme. Les mots s’allument au fil de la lecture, et rien ne vous arrête quand l’un d’eux est mal prononcé.
Votre audio n’est jamais envoyé à MovaReader : c’est votre navigateur qui le reconnaît. Politique de confidentialité
Connectez-vous pour garder cette séance dans votre historique de lecture.
У тихому прибережному містечку, де повітря завжди пахло сіллю і свіжою рибою, жили троє нерозлучних друзів: Андрій, Олена та Сашко. Вони проводили кожні літні канікули на старому закинутому пляжі, який місцеві жителі називали "Бухтою Чорного Кота". Цей пляж був оточений високими скелями, у яких ховалося безліч таємничих печер і глибоких розщілин. Діти любили грати там у піратів, уявляючи себе справжніми морськими вовками, які шукають заховані скарби. Їхніми кораблями були старі дерев'яні човни, а зброєю — довгі гладенькі палиці, викинуті на берег хвилями.
Одного сонячного ранку, коли друзі вирішили дослідити найвіддаленішу печеру, Олена помітила щось дивне. Між двома великими слизькими каменями стирчав шматок старої, потемнілої від часу шкіри. Обережно розкопавши пісок руками, діти витягли невеликий, але дуже важкий металевий тубус, щільно закритий іржавою кришкою. Їхні серця забилися швидше від неймовірного хвилювання, адже вони одразу зрозуміли, що знайшли щось по-справжньому особливе. Сашко