Lisez cet article à voix haute
Activez le micro et lisez à votre rythme. Les mots s’allument au fil de la lecture, et rien ne vous arrête quand l’un d’eux est mal prononcé.
Votre audio n’est jamais envoyé à MovaReader : c’est votre navigateur qui le reconnaît. Politique de confidentialité
Connectez-vous pour garder cette séance dans votre historique de lecture.
Коли родина десятирічної Соломії переїхала до старого будинку в передмісті, дівчинка була не дуже щаслива. Вона звикла до життя у великому місті, де її друзі жили в сусідніх квартирах, а до школи можна було дійти за п'ять хвилин. Новий будинок здавався їй занадто великим, похмурим і тихим. Навколо не було нічого цікавого, лише високий паркан, який оточував задній двір, порослий високою травою та колючими кущами.
Одного весняного дня, коли батьки були зайняті ремонтом на кухні, Соломія вирішила дослідити територію навколо будинку. Вона вийшла на задній двір і почала пробиратися крізь густі хащі. Здавалося, що сюди ніхто не заходив уже багато років. Раптом вона помітила щось дивне: у самому кутку двору, за густим кущем дикої ожини, виднілися старі дерев'яні двері, вбудовані прямо у високу кам'яну стіну.
Дівчинка обережно відсунула гілки і підійшла ближче. Двері були зеленого кольору, фарба на них майже повністю облупилася, а на залізній ручці висів важкий іржавий замок.