Passer le texte de l’article
Він зупинився . Вона щезла , а він звільна пішов у противний бік , довго блудив по різних площах і заулках , поки вийшов на ринок , і потім ніяк не міг пригадати собі , де се було , де вона покинула його і де її помешкання . Але йому лишилося одно , її слова : « До побачення » . Він тулив у своїй душі ті слова , мов найдорожчий скарб , і вони справді в одну мить перемінили весь його дотеперішній настрій . Вони додали блисків сонцю , блакиті небу , обілляли золотом сірі міські мури , перлами вимостили вибоїсту вулицю , пахощами освіжили затхле міське повітря , роз'яснили радощами людські лиця , наповнили весь світ розкішшю , любов'ю і нечуваною силою . У Євгенія широко дихали груди , блищали очі , в голові фуркотіли дикі , смілі та енергічні думки ; він мав те чуття , що відніс якусь велику побіду , здобув щось безмірно цінне , був хвилину в раю і виніс відтам такий скарб , якого йому вистане на озолочення цілого , хоч би й як нещасливого , життя . XVII Тепер пішли один за одним такі чудові , золоті дні , що Євгеній і досі згадує їх , як одиноку щасливу хвилю свойого життя , одиноку свою весну з усіми весняними чарами і пахощами . Тепер , на віддаленню десятьох літ , відгороджені безоднею муки і безнадійності , ті дні видаються йому одною хвилиною , блискучим островом , що пишається над самим гирлом водопаду . І йому здається , що він плив побіля того острова з шаленою бистротою , хоч і в ту пору мав ілюзію , що стоїть на місці ; він так сильно , всею душею , всіми змислами був затоплений у своїй любові , що час і місце не існували для нього , і він прокинувся тілько тоді , коли було по всьому і щасливий остров пропав для нього навіки . І чим властиво він був такий щасливий у ту пору ? Він і досі чує подих того щастя , але як воно прийшло , в чім проявляло себе , він не міг би сказати . Він не говорив їй любовних признань , не чув від неї ані найменшого натяку на любов , не цілував її уст , не доторкався її пахучого волосся , ледво що при кождім баченню і розставанню стискав легенько її руку . Але він чув , що стіна відчуження не існувала між ними , силою своєї любові чув , здавалось йому , кождий рух її душі , чув тиху гармонію тої душі , любувався кождим поривом її волі . Коли приходив на лекцію , заставав її в салоні ; він знав , що завсіди перед його приходом вона встане від фортеп'яна і вийде йому назустріч до салону — часом з котрою з панночок , а часом сама . Вона тихо , лагідно всміхалася , подавала йому руку , часом промовила кілька слів , повних тихої щирості , але далеких від усякого сентименталізму або іронії , привітно , спокійно , натурально , як коли б говорила до любого брата . І ся гармонійність розливалася довкола неї , мов проміння довкола лампи , і під її впливом він робився також спокійним , чистим і щирим . Дикі пристрасті щезали з душі , а натомість розливалася в ній така певність і ясність , немов оцей щасливий стан був вічний , незмінний , одиноко нормальний для людського духа . Він сідав до фортеп'яна і починав грати зразу обов'язкові вправи , потім свої улюблені народні пісні в композиції Лисенка . Він знав , що перші згуки тих чудових акордів відразу змінять фізіономію школи і приваблять до його покою всіх його товаришок .
Précédent Page 47 sur 188 Page 47 sur 188 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
