Passer le texte de l’article
XLIII Іменини пані маршалкової відбулися гучно - бучно і гідно піддержували традицію « старопольської гостинності » дому Брикальських . З'їхалася мало що не вся шляхта з повіту , розуміється , з виїмками шляхтичів « mojżeszowego wyznania » , до яких пані маршалкова почувала сердечну антипатію . Приїхав пан президент окружного суду , також спеціально « доконче » запрошений паном маршалком . Вже над вечором прибув граф Кшивотульський бричкою , запряженою парою огнистих шпаків ; хоч граф , він із опозиції іншим неутитулованим шляхтичам у повіті ніколи не їздив чвіркою . Швидко по його приїзді розпочався обід . Господар і господиня заскакували коло нього , даючи йому до пізнання , що властиво на його приїзд ждали всі . До обіду покликано при ударі шостої . Графа Кшивотульського посаджено на чільнім місці , праворуч пані соленізантки . Ліворуч неї сів пан президент , а праворуч графа засів господар дому . Далі позасідала решта товариства — розуміється , самі « свої » , гербові , nati et possessionati . Другий стіл , для панських офіціалістів і менше видних гостей був заставлений у офіцинах , а третій , для візників і двірні — в челядній . Пані маршалкова строго перестерігала звичаю і етикету . Перший стіл мав , по старому звичаю , мати дванадцять « дань » , другий шість , а третій три . Граф Кшивотульський і загалом сими часами був не в добрім гуморі , а побачивши президента між гістьми , скваснів до решти . Він сидів між господинею й господарем як сам не свій , піддержував розмову слабо , їв і пив мало , а на сердечне припрошування пані маршалкової відповідав чемно , але без того дотепу , який робив його звичайно душею товариства . Він почував , що його зваблено в лапку і що йому , мабуть , не втекти з неї . Тимчасом розмова при столі йшла оживлена , розуміється , зовсім не політична , про пси , коні і мисливські пригоди . Між п'ятим і шостим данням пан маршалок з найневиннішим у світі лицем запитав Кшивотульського , чи він перечитав уже нарис статуту нової , реформованої каси , розісланий усім членам ради повітової ? — Одержав і я сей елаборат , але подумав собі : шкода часу і атласу , — відповів граф . — Однако я просив би конче коханого графа прочитати його , — чемненько мовив пан маршалок . — І надіюсь , що прочитання розсіє ті упередження , які пан граф має до сеї реформи . — Як то ? Хіба сей новий статут лишає річ по - старому ? — Ні , навпаки , він поступовий , можна сказати , революційний , — з усміхом мовив маршалок . — Знаєш , коханий маршалку , що я ворог усякої революції . — А таки надіюся , що тебе , коханий графе , наверну на сю , спеціально на сю революцію . — Мусила б бути якась незвичайна . — І є . Подумай собі , ми реформуємо властиво нашу , панську касу . То значить , переводимо будущу , спільну касу на статут теперішньої хлопської . Робимо її спільною для всіх у повіті , хто потребує кредиту . — Хто найбільше потребує , той найбільше візьме , — байдужно втрутив граф . — Розуміється , — потвердив маршалок , удаючи , що не зрозумів особистої алюзії . — А спеціальними параграфами означено maxima , до яких може доходити кредит для великої , а для яких для дрібної посілости . — Нова кість незгоди , — знов байдужно втрутив граф , делікатно оббираючи удо печеної качки . — Зовсім ні . Вони обчислені на основі дотеперішніх балансів . Зрештою при спеціальній дискусії можна цифри змінити . Ходить тілько о принцип . Адже дві повітові каси — се подвійна адміністрація , подвійний кошт . — Се так .
Précédent Page 113 sur 188 Page 113 sur 188 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
