Passer le texte de l’article
Одної ночі Іван пильнував вогню замість хворого Миколи і вийшов зі стаї . Було тихо і холодно . Над горами світили зорі , як білі овечки на небесній полонині . Іванові стало дуже самотньо . І раптом він почув : — Іва - а ! Хтось його кликав . Марічка ? Тут , уночі , на полонині ? Утретє долетів до нього голос , і Іван побіг туди . Але там була тільки прірва , чорна й глибока . Тоді він зрозумів , що його кликала лісна , лісова чарівниця , яка взяла голос Марічки . Іван перехрестився і швидко повернувся до стаї . А вранці вся долина була вкрита білим туманом . Полонина пливла , як острів , у білому морі , і з того моря один за одним виходили сині верхи гір . Світ ніби народжувався знову . VII . Чорна вода Восени худоба повернулася в долини , до своїх господарів . Іван поспішав додому , до Марічки . Але він не застав її живою . За день до його повернення Марічка переходила Черемош , і раптом прийшла велика вода . Хвилі збили дівчину з ніг і понесли між скелями . Люди бачили це з берега і чули її крик , але не могли її врятувати . Іван не повірив . « Це Гутенюки сховали Марічку » , — думав він . Але всі люди казали одне й те саме . Тоді Іван пішов уздовж річки шукати її тіло . В одному селі він знайшов його на березі , але не впізнав у ньому своєї Марічки . Річка і каміння зробили її зовсім чужою . Великий жаль схопив Івана за серце . Спочатку він хотів кинутися в річку . Але потім пішов далі від води , у гори , і затуляв вуха , щоб не чути шуму річки , яка забрала Марічку . Він ходив лісами , як поранений ведмідь , їв ягоди і пив воду з потоків . А потім зник . Люди думали , що він помер від горя . Дівчата склали пісні про Іванове і Марічкине кохання , і ці пісні пішли по горах . Шість років про Івана нічого не було чути . А на сьомий він раптом повернувся , худий , чорний і старший за свої роки , але спокійний . Він розповів , що пас овець по той бік гір . Ще рік він так прожив , а потім одружився . Треба ж було ґаздувати , тобто вести своє господарство . Його жінку звали Палагна . Вона була з багатого роду , горда , здорова , з грубим голосом . З нею прийшли вівці й корови , і Іван був задоволений . Його радістю була худоба , і він дбав про неї , як мати про дитину . Скрізь була небезпека : звір , змія , а найбільше відьми , які забирали в корів молоко . Найбільше їм шкодила сусідка Хима . Удень вона була привітною старою бабою , а вночі , як казали люди , ставала білим псом і ходила до чужих корів . На Святвечір Іван кликав на вечерю вовків , ведмедів і бурю . Коли ніхто не приходив , він просив , щоб вони не приходили ніколи . А потім вони з Палагною молилися за душі людей , які загинули в лісі чи у воді . І тоді Іван відчував , що за його плечима тихо плаче Марічка . Іноді , коли Іван дивився на зелені луки чи на задуманий ліс , до нього прилітав давно забутий голос : Згадай мене , мій миленький , Два рази на днину … Тоді він кидав роботу і кудись зникав . Палагна сердилася , а він ішов до своїх овець . Вони терлися об його ноги , і на серці знову ставало спокійно . Чи кохав він Палагну ? Про це Іван ніколи не думав . Він ґазда , вона ґаздиня , і хоч дітей у них не було , зате була худоба . Чого ж ще треба ?
Précédent Page 5 sur 9 Page 5 sur 9 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
