Passer le texte de l’article
Ввечері в Джериній хаті ледве блимав каганець . Джериха й Нимидора кинулись прибирать в хаті й перемивати посуд . Весільний чад одразу вийшов у всіх з голови . Джеря й Джериха поміркували , скільки то вони витратили грошей на весілля . Треба було заплатить жидові , оплатить подушне , нашаткувать другу діжку капусти . Грошей не було ні копійки . „ А що , стара , будемо робить ? Чим будемо робити оплать ? “ промовив батько . „ Змолотимо та продамо половину хліба . Цього року , хвалить бога , хліб вродив дуже добре . “ „ А як не стане хліба , що будемо їсти ? “ спитав батько . „ То заробимо ; хіба - ж не маємо рук , чи що ? “ обізвався син . „ А коли - ж то ми його заробимо ? Хіба за тією панщиною похопишся заробить ? “ сказав батько . „ Бодай ту панщину дідько забрав собі до пекла ! “ промовив син із злістю . Мати знов згадала про багатирку Варку , згадала дуже легку Нимидорину скриню й скоса зирнула на Нимидору . Нимидора поралась в чужій хаті проворно , та якось незручно . У високому очіпку , в квітчастій здоровій хустці на голові , вона стала молодицею ще вища й показніша . Її чимале лице неначе побільшало ; чорні брови були ніби намальовані на широкому чолі . В тихої та доброї свекрухи десь узялися гостренькі пазурі , та й висунулись , наче з м'яких котячих лапок . Задумався батько , тяжко зітхнувши ; задумався й молодий Микола , засмутилась і мати . Тільки Нимидора була щаслива : вона ніби знайшла свою рідну матір , свого батька , хату , бо для неї вже не треба було більше поневіряться в наймах у чужих людей . „ Лягаймо , невістко , спати , бо завтра треба вдосвіта вставать та на панщину поспішать , “ сказала мати , стоячи перед образами і починаючи христиться та молитись . II . Другого дня , тільки що зійшло сонце , а Джерина сім'я вже й пообідала й вийшла на панщину : батько з сином пішли на панський тік молотить , а мати з невісткою пішли панські коноплі тіпать . Тік був , як звичайно на селах на Україні , за панським садком в кінці села і вганявся далеко в поле під гору , обкопаний ровом , обсаджений високими розкішними тополями та осокорами . Ввесь тік , більше як на пів - верстви , був заставлений скиртами : десять довгих - предовгих скирт пшениці стояло вподовж току ; десять менших скирт жита стояло впоперек ; скирти ярини , довгелецькі ожереди соломи тулились по закутках , неначе дрібні вівці між здоровим товаром . День був ясний , сонячний та теплий . Починалось бабине літо . Надворі стояла суша . Небо синіло , як літом . Сонце ходило на небі низько , але ще добре припікало косим промінням . Тихий вітер ледве ворушився . Над полем миготіло марево . Половина листя на вербах вже пожовкла , але на тополях , на осокорах лист зеленів , ніби влітку . Якби не жовте листя в садках , то можна було - б подумать , що надворі не бабине , а справдішнє літо . Тільки зелена низька озимина навкруги току нагадувала про осінь . Надворі летіло павутиння . Все синє небо було ніби засноване білим , як пух , легким , як шовкові нитки , павутинням . Проти сонця павутиння лисніло , наче легка літня біла хмара порвалася на небі , розпалась на нитки , на тонкі пасма та й полетіла на землю . Павутиння летіло пучками , нитками , ніби клубочками , починками ; то гнулося великими дугами , то місцями стояло просто , рівними , як очерет , стеблами . Воно обснувало тополі , верби , стіжки , тини ; маяло на вершечках садків , метлялось коло хрестів та бань на церкві , і знов летіло та летіло ; хто його зна , де воно й бралося . Чоловіки стояли рядками на скиртах , хапали снопи з довгої верстви й скидали до долу на тік і снопи й ро ́ звязь .
Précédent Page 13 sur 74 Page 13 sur 74 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
