Passer le texte de l’article
Нимидора не побачила Миколи й перед смертю . Вона вмерла безталанною , як і родилась безталанною . Сусіди завертіли їй голову наміткою й поклали на лаві . Нимидора лежала жовта , як віск . Сусіди входили й виходили , а Любка голосила над матір'ю , припавши до неї . Вона так гарно плакала , що всі молодиці в хаті плакали вкупі з нею . „ Ненько моя , голубко моя ! Нащо - ж ти мене так рано покидаєш ? Чи я - ж тебе не любила , чи я тобі не годила ? Чи я рано не вставала , чи я тебе не доглядала , що ти мене навіки покидаєш ? “ „ Ненько моя , ластівко моя ! Десь ти багато горя зазнала , десь ти багато сліз вилила , що не схотіла на цім світі жити , та полинула , як сива зозуля , в далеку сторононьку . Коли - ж тебе , моя матінко , дожидать у гості ? Чи глибокими снігами , чи зеленими лугами , чи білими вишневими садками ? „ Матусю моя , лебідонько моя ! Звідкіль тебе ждати , звідкіль виглядати . Чи з заходу , чи зі сходу , чи з - за синього моря , чи з широкого степу ? Чи прибудеш до мене , моя матінко , бистрою річкою , чи буйним вітром , чи дрібним дощем , чи білою хмарою ; чи прилинеш до мене сивою зозулею та закуєш у вишневому садочку . „ Ненько моя , ластівочко , золоте насіннячко ! Де - ж тебе посію , моя матінко рідна ? Чи в синьому небі , чи в зеленому лузі , чи в вишневому садочку ? Чи зійдеш ти зіркою на небі , чи розів'єшся повною рожею в садочку ! “ Всі молодиці плакали й казали , що ніхто в цілому селі не вміє так гарно голосить , як молода Любка . Поховали Нимидору на кладовищі рядом з її тещею й тестем . Любка посадила край могили вербу , а її чоловік поставив невеличкого хреста . Всі люди в селі жалкували за Нимидорою і просили бога , щоб їй хоч по смерті було легко лежати та землю держати , бо на цьому світі її життя було важче од сирої землі . VIII . Микола все служив забродчиком в Ковбаненковій ватазі . Мокрина довго любила його , та все давала гарбузи своїм женихам . Батько лаяв її , мати плакала , вмовляла , та нічого не вдіяла . Мокрина вийшла заміж аж через кільки год , тоді , як прохололо її серце , і Микола покинув Ковбаненка . Раз Микола полаявсь і трохи не побивсь з отаманом . Почалась весна . Забродчики з отаманом збиралися пливсти на море ловить рибу . Вони поскладали неводи на віз і вийшли з села цілою ватагою . Першу весняну „ красну “ тоню , по давньому звичаю , взяв собі отаман усю . Тоня вдалась і справді красна : невід був повнісінький баламутів , осятрів , білюги , лакерд , та морських півнів . Рибалки насилу виволокли її на берег . Отаман вивіз забродчикам могорич . Могорич був скупенький . Забродчики неначе ковтнули муху й почали підіймать отамана на сміх . Красна тоня вдалась добра ; але того літа риба ловилась дуже погано . Забродчики розділили в - осени дохід і насилу заробили по двадцять карбованців . Отаман їх трохи ще до того й обдурив : не дав усеї їх частки . Вони пішли в місто пити могорич , і їм не стало за що не тільки похмелиться , але навіть впитися .
Précédent Page 63 sur 74 Page 63 sur 74 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
