Passer le texte de l’article
— Не піду ! — сказав Тугар . — Ваша рада мене не обходить . — Прийди , боярине , — попросив Максим . — Наша громада судить чесно , а я хочу , щоб між вами була згода . — Таточку , послухай Максима ! — сказала й Мирослава . — Він урятував мені життя і не порадить тобі зле . Нарешті боярин погодився , і Максим дуже зрадів . Над воротами його батька висів мертвий беркут , великий гірський орел . Хлопець і дівчина йшли поруч , говорили про різні дрібниці і майже не бачили нічого навколо . Але їхні серця вже говорили зовсім про інше . IV . Камінь Сторож На заході долини річка виходила через вузьку темну щілину між скелями . Перед цим проходом стояв величезний кам’яний стовп , який унизу був тонкий , бо його підмила вода , а вгорі широкий , як голова . Він висів просто над проходом . — Яке страшне місце ! — сказала Мирослава і взяла батька за руку . — Це наш святий камінь , і ми звемо його Сторож , — відповів Максим . — Батько розповідав мені про нього давню казку . І він розповів , що колись давно на місці Тухлі було мертве озеро , у якому не жила жодна рибка . Озеро належало Морані , богині смерті . Але цар велетнів посварився з Мораною , ударив молотом у скелю і зробив прохід . Вода витекла , і долина ожила : виросли трави й квіти , прийшли звірі й птахи . Тоді Морана перетворила царя на камінь , але він і тепер стоїть тут і стереже долину . — Кажуть , що колись Морана знову прийде зі своєю силою , — закінчив Максим . — Тоді Сторож упаде на неї і розчавить її . А Тугар тільки посміхнувся . Коли вони вийшли з проходу , внизу вже було видно двір боярина . Максим довго мовчав , а потім підійшов до Тугара , червоний і схвильований . — Боярине , — тихо сказав він . — Віддай за мене свою доньку , бо я люблю її більше за життя . Тугар відступив на два кроки , і його обличчя стало темне від гніву . — Що ? — закричав він так , що гори відповіли луною . — Ти , простий мужик , смієш просити руки моєї доньки ? Тебе рятує тільки те , що ти сьогодні врятував її , інакше я вбив би тебе на місці ! — Я не сказав нічого поганого , боярине , — спокійно відповів Максим . — Хіба між нами така велика прірва ? — Моя донька вибере собі жениха серед найкращих лицарів краю , а ти хочеш забрати її у своє бідне село ? Іди геть ! — Ти дуже високо піднявся , боярине , — сумно сказав Максим . — Але бережися , бо доля часто кидає вниз тих , кого найвище підняла . Прощай , Мирославо , і будь щаслива . І тут дівчина повернулася до них . — Ні , — сказала вона твердо . — Я буду твоя , Максиме . — Доню , що ти кажеш ? — закричав батько . — Те , що ти чуєш , тату . Я присягаю перед ясним сонцем , що цей хлопець буде моїм чоловіком . Сонце , будь свідком ! Вона взяла Максима за руку і поцілувала його . Потім узяла за руку батька , який не міг сказати ні слова , і пішла з ним униз , додому . Максим довго стояв на місці , щасливий , а потім повільно пішов додому .
Précédent Page 3 sur 9 Page 3 sur 9 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
