Passer le texte de l’article
VI . У таборі монголів Того ж вечора двоє людей їхали на конях вузькою стежкою через гори . Це були Тугар Вовк і його донька . — Куди ми їдемо , тату ? — спитала дівчина . — Люди з Тухлі вигнали нас , — сердито відповів батько . — А цей старий чорт Беркут хоче зруйнувати наш дім , але вони ще побачать , хто такий Тугар Вовк ! — Тату , а може , повернемося до них , попросимо прощення і будемо жити з ними в згоді ? Але батько не відповів . Вони виїхали на вершину гори і завмерли , бо внизу , у широкій долині , горіли тисячі вогнів . Далі палали села , і звідти чути було крики людей , іржання коней і брязкіт зброї . — Що це , тату ? — прошепотіла Мирослава . — Це монголи , наші друзі проти цих селян . — Тату , вони ж убивають наш народ ! Не йди до них , краще нам померти з голоду ! Вона плакала і обіймала його коліна . Батько теж заплакав , але не змінив рішення , сів на коня і поїхав униз , а дівчина поїхала за ним . Біля першого вогню їх зупинили монголи , і Тугар заговорив до них їхньою мовою . Тоді дівчина зрозуміла , що батько давно знає цих людей . Значить , люди в Галичі шепотіли правду , що на Калці Тугар Вовк зрадив своїх . Її серце боліло так , ніби в ньому щось розірвалося . Їх повели в табір , де перед шатрами на палицях стояли людські голови , і дівчина тремтіла від жаху . Головним серед монголів був Пета , маленький чоловік із хитрими очима . Тугар уклонився йому і сказав , що служить великому ханові . Пета дав Мирославі золотий перстень . — Покажи цей перстень вартовим , і тебе всюди пропустять , — сказав він ламаною мовою . Дівчина не хотіла брати подарунок від ворога , але потім про щось подумала і взяла . Тугар розповів монголам про дороги через гори . Одна дорога була далека , а друга , через Тухлю , була близька , і її стерегли тільки прості селяни . — Я поведу вас через Тухлю , — сказав Тугар . Тоді заговорив Бурунда , велетень у шкурі тигра , найлютіший ватажок монголів . — Дай мені десять тисяч воїнів , — сказав він Петі . — Я піду через Тухлю , а ти йди іншою дорогою . Пета погодився , а Тугар попросив маленький загін , щоб уже вранці захопити вхід до Тухлі . Уночі батько зайшов до доньки в шатро . — Не плач , доню , і забудь того мужика . Завтра він упаде від мого меча . — Ти ведеш монголів на Тухлю ? — закричала Мирослава . — Ти хочеш убити Максима ? Тоді я поїду до нього і стану поруч із ним проти тебе ! — Залишся тут ! Я присягаю , що ні я , ні мої люди не торкнемося його . Він пішов , а дівчина довго стояла посеред шатра і слухала , як далеко затихає тупіт коней . VII . Бій біля дому боярина Максим із товаришами прийшов до двору Тугара Вовка . Боярина вдома не було , але перед домом стояли його воїни з луками . Тричі Максим питав їх , чи підуть вони звідси самі , і воїни мовчали . Тоді хлопці пустили стріли над їхніми головами , і раптом воїни кинули зброю на землю . — Браття ! — сказали вони . — Ми бачили суд громади і знаємо , що наш боярин несправедливий . Ми не хочемо більше йому служити , тому прийміть нас до своєї громади ! Усі радісно обіймалися . Максим шукав Мирославу , але її не було . Боярин поїхав із донькою ще вчора , і ніхто не знав куди , тому Максимові стало тривожно . Раптом почувся тупіт коней . — До зброї ! Монголи ! — закричав Максим . Монголи оточили дім з трьох боків , а попереду йшов сам Тугар Вовк . — Піддавайтеся , раби , і тоді великий хан помилує вас ! — кричав він .
Précédent Page 5 sur 9 Page 5 sur 9 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
