Passer le texte de l’article
V . Гості в Явдохи Сумна і невесела ходила по своїй хаті Явдоха Зубиха , бо після різок не могла навіть сісти . Щойно від неї пішов гість , і хто ж то був ? Сам пан писар Пістряк ! Він приніс бабі гостинців і сказав , що топити й бити її придумав не він , а сотник . А тоді попросив допомоги , бо ввечері сотник прийде просити , щоб Олена його покохала . « Зроби його дурнем перед усім світом , — шепотів писар . — Тоді його проженуть , сотником стану я , а ти зможеш чаклувати , скільки захочеш » . Явдоха взяла подарунки й пообіцяла все зробити , але коли писар пішов , вона сказала своєму котові : — Приводь , писарчуку , того сотника , я йому віддячу ! А потім візьмуся й за тебе , бо обидва ви мене били , обидва й заплатите . Хата в неї була повна глечиків з молоком від усякої тварини , яку вона вночі подоїла , а на подушці лежав великий вусатий кіт . Явдоха радилася з ним у всіх справах : спитає вона « Чи так , котусю ? » , а він їй : « Няв ! » Коли стемніло , на вулиці загавкали собаки . Кіт розплющив очі , і вони засвітилися , як жар , а Явдоха потерла кота проти шерсті , з нього посипалися іскри , і від них вона запалила каганець . Рип ! У хату ввійшли сотник і писар з гостинцями . — Не сердься , тітусю , — вклонився сотник . — Ось тобі хустка , ось гроші , ось пляшка дулівки й півсотні тарані . Воно якось так вийшло . . . не хотячи . — Не хотячи ? — запищала Явдоха . — Якби тобі так спину розписали , ти б інакше заспівав ! Не хочу я твоїх подарунків ! Сотник упав їй у ноги , цілував кістляві руки й плакав : — Та Бог із ним , із тим дощем , я сотник і голодувати не буду ! Мені аби Олена , бо я так її полюбив , що без неї або втоплюся , або піду світ за очі . — Знаю , знаю , — сказала Явдоха . — Знаю і про печений гарбуз , і допоможу тобі . Але й ти мені зроби дещо . Демка Швандюру , що зняв з людей мару , посади під арешт , забери в нього всю худобу й віддай панові писарю , бо той , бідний , нічого не має . — Мудре рішення ! — зрадів писар на лаві біля вікна . — Мур - р , няв ! — обізвався кіт . — Ой , ще не все , — схаменулася баба . — Демко Сіроштан хвалився , що вб’є мого кота , то його провчи як слід . — Усе зроблю , тітусю ! — обіцяв сотник . Тоді Явдоха вивела його надвір , звеліла ступити лівою ногою на пісок і зібрала слід у хустку . Потім посадила сотника на лаву , взяла за лівий вус і почала висмикувати волосся . Лічить вона « раз , два , три » і кожну дев’яту волосину рве , а сотник кричить , писар регочеться , кіт муркоче на всю хату . Вісім волосин вирвала баба , і Забрьоха втік додому , навіть не попрощавшись , а писар ще довго шепотівся з Явдохою . Коли всі пішли , Явдоха зняла очіпок , розпустила сиву косу й одягла білу сорочку . Вона поклала посеред хати велике жлукто , побризкала його водою , шепочучи якісь слова , і полізла всередину , а вилізла вже молодою , гарною , чорнявою дівкою ! Кіт аж на задні лапи став . Відьма поставила йому на тарілці жаб’ячої сметанки , взяла п’ять дійниць і пішла доїти . Вернулася вона ледве жива , коли вже кричали другі півні , і знову стала старою бабою . А вранці до неї прийшла молодиця з опухлою щокою й сказала , що служить у панночки Олени на хуторі . Явдоха вилікувала молодицю димом і довго розпитувала про панночку . Коли молодиця пішла , баба сказала : — Тепер я знаю все , що мені треба .
Précédent Page 5 sur 10 Page 5 sur 10 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
