Passer le texte de l’article
Вся коршма ахнула . Те , що сталося на їх очах , було таке нагле , незвичайне , а при тім таке натуральне , як якась елементарна поява , вроді громового удару . Ніхто не ворухнувся в першій хвилі . Сам Дум'як остовпілими очима дивився на остатні корчові рухи своєї жертви , а потім , успокоївшися , плюнув і знов сів за столом на своїм місці . Перший отямився війт . Приступив до комісара , посмотрив йому руку , прислухався до груді , похитав головою і сказав : — Небіжчик . Ніхто з селян не сказав звичайного в таких разах « Царство йому небесне » . Всі з жахом дивилися на теплого ще трупа . А війт , обертаючися до Дум'яка , промовив : — Ну , Костю , а що з тобою буде ? — Маю в Бозі надію , що нічого не буде . Моя душа чиста . Ви бачили і чули все , беру вас за свідків . А завтра відвеземо трупа до міста ; я ставлюся до суду . Добраніч вам усім . І з тими словами він узяв свою шапку і вийшов із коршми . XI Наблизилося велике , рокове свято Різдво . Зима приїхала на білім коні і покрила поля білою наміткою . В лісах заскрипіли конарі під ваготою снігу , ріки задубіли під її острим подихом , медведі ссали лапи в своїх гаврах і дрімали зимовим сном , а люди гріли своє тіло овечими , лисячими або вовчими шубами . Село виглядало як громада круглих снігових могил , між якими вилися вузенькі рівчачки , — се стежки , прокопані від хати до хати , і один ширший , довгий ярок — се дорога , прокопана в сажневім снігу здовж села аж до ріки . Під тою важкою білою покрівлею сумирно спало село , мов під пуховою периною , тілько замість дійсного сну там ішла ненастанна , тиха домашня робота : стукали ціпи по токах , молотячи збіжжя , дзвонили молоти в громадській кузні , фуркотали веретена по хатах , і лилися пісні , туркотіли голоси казок та загадок по запічках . Хіба що сама природа , щоб не надто вже глухо дрімати , будила свою музику , сердитий « стоковий » вітер , що , вибігаючи з далеких рівнин Сибіру , різав , мов ножем , своїм грізним подихом , свистав , вив і гудів своїми крильми , ломав дерева в лісі і , здіймаючи безмежні снігові хмари на полях , котив їх , як обложні машини , на села . Та все те не лякало людей . Вони затирали жилясті руки та , здибавши один одного , знай примовляли : — Гій , мороз , мороз ! Боже його примнож ! — А ще й вітрець — Божа сила ! — додавав звичайно другий . В сам день Святого Вечора вітер утих , небо вияснилося , а хоч мороз потис іще дужче , та проте люди бадьорилися і дивилися якось привітніше на світ , як звичайно . Хоч то день робучий , та проте сьогодні ждала їх не зовсім звичайна робота . Майже половина села , мужчин і жінок , вибиралися до міста , де на сей день була визначена судова розправа проти Костя Дум'яка . Від самого ранку перед хатами стояли сани , устелені соломою та навантажені в'язанками сіна , а в хатах горів огонь , а над стріхами здіймалися довгі та високі стовпи блакитного диму .
Précédent Page 66 sur 73 Page 66 sur 73 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
