Passer le texte de l’article
— А ! Йому закрутилася голова , духу в груді раптом нестало , волосся притьмом пішло вгору . Се була хвиля омертвіння . Потім насилу розтулює очі і дивиться . По замерзлій дорозі , що від грушатицького моста сірою ниткою , скісно завішеною в повітрі , на білім сніговім тлі сунеться щось велике , чорне . Брика з якимось тягарем . Коні чорні , як кати , ступають повагом по м'якім снігу і без найменшого стуку . Плинуть радше , ніж ступають . А з - понад їх голов у зоряний простір вистирчає голова візника , голова пана Годієри з широким ротом , хижацьким , заостреним носом і з острою , козячою бородою . Він сидить недвижно на своїм сидженню , його хребет згорбився , одною рукою держить кінські віжки , а другою , опертою ліктем на коліні , нерухомою , держить батіг і мірно , щохвиля , в рівних відступах часу помахує ним над кінськими головами . Брика також не туркоче , пливе , як човен , сніговим морем до двора , просто звільна підгору , все ближче , ближче … Пан не чує нічого , тілько впирає всю свою душу в світ зір . Він не чує нічого , лише бачить , як перед брикою нечутно , без найменшого скрипу і брязкоту відчиняється важка , грубими штабами окована брама , як брика сунеться подвір'ям , ближче , щораз ближче до двора і — раптом щезає під замком . Пан механічно , безтямно відступається від вікна , не зачиняючи його , обертається лицем до дверей , а вухами силкується ловити хоч би найменший шелест , не мовлячи вже про стук кроків . Не чує нічого . Нараз так само безголосно відчиняються двері його покою , входить висока чорна постать з чорним непрозорим серпанком на лиці — і кидається до нього . — Ах ! — скрикує пан , мов від передсмертного болю . — Ах ! — скрикує рівночасно чорна постать . І обоє разом падуть майже нечутно , мов зів'яле листя на м'який ковер , яким вистелений покій . А з сіней заглядає до покою глупо всміхнена , з цапиною бородою морда візника , що приніс куферок чорної дами , одинокий її пакунок . Побачивши пана й чорну даму зомлілих , без руху , простягнених на коврі , він не злякався , здвигнув плечима , а побачивши відчинене вікно , обережно обійшов їх обоє , щільно замкнув і зариглював вікно , вернувся до дверей , пождав хвилю , чи не прийде хто , а бачучи , що ніхто не приходить , тихо , як дух , потонув у пітьмі , що стояла в сінях , вийшов на подвір'я , і за хвилю знов чулося ритмічне тук , тук , тук його екіпажа . XIII А другого дня велично зійшло сонце , радісно роз'яснилося небо , тріумфом задзвонили дзвони по церквах на знак і на честь великого свята . Лише в Суботовім дворі було тихо . Пана і графиню , яких служниця застала вранці в тім самім місці , де вчора попадали — він знеможений наглим зворушенням , а вона виснажена довгою дорогою саньми на морозі , — попереносили слуги на ліжка і понакривали щільно , позатоплювали в печах і ходили на пальцях , щоб не збудити їх . Вони не чули різдвяних дзвонів , що з супротилежного горба знай розливалися радісним рокотом , не бачили величного світила , що обливало все небо зразу царським пурпуром , потім литим сріблом , а нарешті щирим золотом . Вони спали аж до восьмої години . А коли графиня прокинулася і побачила нахилене над собою , все ще тривожне і затурбоване лице батька , то поперед усього зареготалася , як срібний дзвіночок , потім голими руками обхопила батькову шию , пригнула його голову до себе і цілувала палко , пристрасно , а потім випурхнула з ліжка і скрикнула :
Précédent Page 71 sur 73 Page 71 sur 73 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
