Passer le texte de l’article
II О дев'ятій годині того самого вечора в Йоськовій коршмі , у ванькирі поміж ліжками , на яких лежали гори перин і подушок у червоних насипах , при столику , освітленім смаркатою лоївкою , сиділо кілька грушатицьких селян середніх літ , п'ючи вівсяне пиво і балакаючи . Між ними був Яць Коваль , що за той час був і на молебні в церкві з приводу втишення вітру , і в своїм домі на присілку , і ще у кількох сусідів . Він шукав і Дум'яка , але йому сказала стара Дум'ячиха , що Кость ще по службі Божій та по обіді пішов до близького міста , де мав сторгувати пару бичків , потрібних для непочинаної ще весняної роботи в полі . Яць зайшов до коршми . З недавньої шумної громади не було вже нікого . Жиди замітали та мокрими стирками витирали заболочену підлогу , а в ванькирі сиділи три - чотири господарі при пиві . До них присівся й Яць . Між ними був Стефан Чапля , один із немногих письменних селян грушатицьких , що з доброї волі в церкві сповняв роль піддячого , хоч був собі самостійним і досить заможним господарем . Був і Гаврило Олефір , також троха письменний , що колись , служачи в війську , навчився був там читати й писати по - польськи й по - німецьки і дослужився рангу капрала , але , вернувши літ тому 25 із війська , давно вже забув ті дрібки німецької мови , які виніс із війська , не читав ніколи нічого і з власного приводу вже в селі навчився церковного читання , так що міг також прочитати в церкві апостола і допомогти дякові в церковнім співі . Дяк у них був старий і дихавичний , у громадське життя не мішався і до коршми не ходив ніколи . З ними сиділи ще три молодші господарі , в тім числі й той нефортунний Андрій Халавка , якого так собі , з доброго дива , подурняли на сьогоднішній громаді . Він був собі чоловік досить заможний , але прибитий панщиною , невчений і зроду таки троха тупоумний . Коли Яць Коваль ввійшов до ванькира , Халавка власне живо щось розповідав своїм сусідам , розкидав руками та здвигав плечима , — мабуть , жалувався на кривду , яка спіткала його тут нині « без дання рації » . — А куди Бог провадить , Яцю ? — окликнув його Чапля , рад , що може перебити Халавкові теревені . — Та от ходив по селі . Декому розносив готову роботу . Та вже з плугами замовилися у мене двадцятеро люда на завтра — дай Боже упоратись . Та от , вертаючи , й зайшов сюди . — Сідайте коло нас , — мовив Чапля . — Та сяду , бо по нинішнім стоянню та біганню таки ноги болять . Він присунув собі крісло і сів біля столу поруч з Чаплею . Він любив товаришувати з Чаплею та Олефіром , що був на десять літ старший від нього . Вже ж таки се були люди письменні і хоч уряди - годи вміли сказати дещо цікаве : Чапля головно з писанія , зачитуючися вільними хвилями в церковних книгах , а Олефір із своїх військових часів , у яких він бачив і Відень , і Венецію , і Колошвар , і Арад , і Прагу та не одно з гарнізонового життя заховав у пам'яті та вмів цікаво оповісти . Та й ті два любили розмовляти з Яцем , що хоть сам неписьменний , а все таки не лише термінував три роки в Дрогобичі у славного коваля і довголітнього цехмістра Мороза , але й потім , у часі тісних років , часто їздив на Поділля по пшеницю та до Садагури по кукурудзу , яку дома розпродував , та возив сіль із Дрогобича у ті подільські й покутські сторони , де люди , як він мовляв , дуже лакомі на тоту святу сіль , бо її у себе не мають . Вони та й ще Кость Дум'як , наймолодший між ними , — се був зав'язок тої сільської інтелігенції , що бажала вже тепер повернути хід сільських діл на інший , не панщизняний лад і серед загального шуму та розгардіяшу забігала думкою в будуще , силкувалася відгадати потреби села і способи дальшої діяльності .
Précédent Page 9 sur 73 Page 9 sur 73 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
