Passer le texte de l’article
IV Ой , несподіванки , ой , несподіванки впали на пана Суботу ! Всю ніч його мучили страшенні сни : то він кипів у смолі — проклятий піп наврочив ! — то пікся в огні і чув по всьому тілу страшенну спеку , поки не прокинувся , то збунтовані мужики клали його на землю і бралися приволочити його бороною . Ой , Господи ! Що збудиться , то весь мов у лазні викупаний , а засне знов на хвилю , то знов йому всяка погань на сон набивається . А рано , ще не світало , чує крізь сон тупіт коней , брязкіт ланцюгів , гейкання мужиків — ой , Господи , бунт ! Ідуть руйнувати , грабувати , різати й палити . Зривається , — справді , на ганку купка мужиків , а за парканом на дорозі довгий ряд коней . Мужики стукають до дверей . Пан перехрестився і вийшов до покою , з якого вели на ганок скляні двері . Не відчиняючи дверей , він запитав крізь шибу : — А чого вам треба , люди ? — Та на роботу приходимо . — Як то на роботу ? Хто вас пригнав ? — Та ми не худоба , прошу пана , аби нас гнати . Самі прийшли . — Самі прийшли , — повторив пан , вухам своїм не вірячи . — Адже вчора клялися та зарікалися , що не підете , а сьогодні що вам сталося ? — Та то Дум'як оголосив по селі , що можна йти . — Чому ж сьогодні можна , а вчора не можна було ? — То того пан не знають ? Адже ми до вчора вірили , що панщина ще не скасована , що цісар дарував її лиш на пробу , чи схочуть хлопи добровільно панам і далі робити . То ми й постановили собі , — аби нас різали , а на роботу не йти , хіба під цісарським примусом . — Ото дурні ! Та й за те за рік скілько канчуків наїлися ! Ну , а що ж сталося тепер , що приходите добровільно ? — Та вчора Дум'як був у місті та чув , як там витрублювали та вибубнювали , що панщина пропала навіки , а пани дістануть за неї сплату облігаціями . — Ото новина ! — засміявся пан . — Та чому ж ви мене не спитали , я се ще перед роком знав . — Як ми мали питати , коли пан усе такі забурені ходили та на нас вовком дивилися ? Отак розв'язалося непорозуміння , і мужики , немов на лотерію виграли , пішли на роботу до пана , щоб заробити хоч на тютюн та горілку , а пан , урадуваний та розсмішений їх непорозумінням , вернув до покою . Його жінка мала спаралізовані обі ноги , і вже оце п'ять літ її возили в кріслі . Зрештою вона була весела , жартовлива жінка і в противенстві до свого чоловіка не боялася нічого , а особливо мужиків . — Я їм нічого злого ніколи не робила , а не одного й рятувала з біди , то в мене сумління чисте , і ніхто мені не зробить кривди . А ти , — говорила до пана , коли сей жалувався , що по ночах мучать його страховища , — ти , видно , маєш нечисте сумління , то терпи тепер . — Що там сумління , — нерадо бурчав пан . — Я також нікому кривди не зробив . А що карав , та в арешти саджав , та сікти велів — то се ж моє право , сього вимагала дисципліна , без сього би чоловік між тим хлопством за пса поваги не мав . Без того не можна було . — Ну , то й задоволяйся тим , що мав колись повагу , а тепер не маєш .
Précédent Page 27 sur 73 Page 27 sur 73 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
