Passer le texte de l’article
— Горячо купаний пан комісар , горячо купаний ! Сядьте , відхлипайтеся . Наші інвентарі не знають такого виміру дерева , як вам здається , а кажуть « на міру потреби » . Селяни не вивозять ані одної гілки , не огляненої моїми людьми . — Чужими очима дивитися — то чужими руками робити ! — зовсім сердито гаркнув пан Годієра . — Я й сам переконався , що вони вірно сповняють мої інструкції , і ви не маєте підстави докоряти мені чужими очима . Цікавий я , як би ви поступили на моїм місці . — О , я би швидко зробив з усім тим взірцевий порядок . Я б завів таку машину , щоби фест скрипіла і діло робила . Я вже всьому придивився і все обміркував . Представте собі … — Слухайте , пане Годієра , — мовив йому пан Субота болючим , жалісним тоном , — у мене тепер на голові стілько клопоту і власної родинної гризоти , що не маю сили представити собі що - будь інше . І мушу виїхати на якийсь час , може , на пару неділь . Приймете на той час заряд маєтку ? Я не раз уже лишав його на економа , ну , але сим разом зроблю виїмок для вас . Тілько глядіть мені , не наробіть скрипу в своїй машині ! Не горячіться , аби не довести до якої біди . З нашим мужиком треба обережно і тактовно , і я боюся , що вам нестане терпцю й такту . А проте таки зроблю те , чого вам , як бачу , дуже хочеться . Годієра аж засяв від сих слів , аж випростувався , немов виріс о три п'яді . Він усміхнувся широко і запитав : — Вельможний пан жартують ? — Ні , не жартую , а правду кажу . Ви так навертіли мені в голові своїми докорами , що я не бачу іншого виходу позбутися вас , як отаку пробу . Робіть , як знаєте і що знаєте , а там побачимо . Мені голова тріскає від іншої гризоти , а ви причепилися до мене , як п'явка . Ну , пробуйте , як вам удасться . Годієра зачав ще щось говорити , що виглядало знов - таки на опозицію , та пан Субота заткав собі вуха і крикнув знетерпливлений : — Ані слова більше ! Не хочу слухати нічого . Буде вже того балакання . Що сказалося , на тім я стою . І , не прощаючися з Годієрою , вийшов до свого покою і замкнув за собою двері . IX Пан Субота ходить по своїм замкненім покою , як медвідь по клітці . Він почуває тісноту , а боїться вільного простору . Його голова тріскає , а думки мутяться . Нарешті сідає біля свого бюрка , на якому лежить розпростертий , дрібнесенькою , перловою каліграфією писаний і декуди з виразними слідами сліз лист його дочки - графині . Діставши той лист перед кількома днями , він успів прочитати його вже з десять разів , а ще й досі він дивився на нього , як на тяжкого ворога , як на їдовиту гадюку , покриту перловою лускою . Він чув за кождим позирком на лист , як та гадюка запускає свої зуби в його серце ; його руки хололи при його дотику , а перлові букви скакали перед очима . А проте якась фатальна сила ще раз і ще раз тягла його наново читати той лист , троїти себе і доводити до одуру його змістом . А проте лист був написаний просто , щиро , без сліду фальшивої риторики , без тіні прудерії , як і слід замужній , високоморальній і освіченій дочці писати до батька . « Дорогий мій батечку !
Précédent Page 56 sur 73 Page 56 sur 73 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
