Passer le texte de l’article
I . Гості на хуторі Навесні 1663 року двоє вершників під’їжджали до Києва з білгородського шляху . Один був молодий козак зі зброєю , наче збирався на війну . Другий мав сиву бороду і довгу рясу , як у попа , але з - під ряси видно було шаблю , за поясом стирчали пістолі , а на обличчі темніли старі шрами . Коні в них були втомлені , а одяг сірий від пилу , тож одразу було видно , що їдуть вони здалеку . Не доїхавши до міста , вони звернули в гай на криву стежку , яка вела до хутора Хмарище . Там жив пан Михайло Черевань , багатий і веселий козак . Він розбагатів за десять років війни з поляками , коли козаків вів на ворога сам Богдан Хмельницький . Після війни Черевань осів на хуторі біля Києва і жив тепер у спокої та в достатку . Хутір ховався серед густих гаїв , мов серед хмар , звідки й мав свою назву . Довкола текла річка , а через неї до воріт вела гребля . Над дубовими воротами стояла башта з віконцем , бо в ті часи завжди треба було чекати лихого гостя , татарина чи ляха . Гості почали стукати шаблею у ворота . Довго ніхто не озивався , а потім у башті хтось закашляв і забурчав сам до себе , що тепер усякий люд їздить і грюкає , як у свої ворота . — Це Василь Невольник , — сказав піп синові . — Такий самий , як і був . — Боже правий ! — скрикнув дідусь у віконці . — Та це ж Паволоцький Шрам ! Старий ключник швидко відчинив ворота і від радості поцілував гостя в коліно . Потім він глянув на молодого козака і сказав , що Шрамів Петрусь виріс справжнім орлом . Хто ж був цей Шрам і чому він був водночас і попом , і полковником ? Замолоду він учився в Києві і сам став попом . Але коли українці піднялися проти польських панів , він не всидів у своїй церкві . Він пішов до козаків і бився так сміливо , що вороги посікли йому все обличчя , тому козаки й прозвали його Шрамом , а справжнє прізвище всі забули . Двоє його синів загинули на війні , і в нього лишився тільки Петро . Коли старий відчув , що сила вже не та , він знову став попом у містечку Паволочі . Та Україна знову не мала спокою , бо її розірвали надвоє , і на правому березі Дніпра тепер правив гетьман Тетеря , друг поляків . Тоді громада Паволочі знову обрала Шрама своїм полковником . А тепер він потай виїхав із сином у далеку дорогу , і куди та навіщо , ми скоро дізнаємося . Василь повів гостей у пасіку , де під липою сиділи Черевань і сліпий кобзар , якого всі звали божим чоловіком . Кобзар ходив без поводиря , у латаній свиті й босий , а грошей носив повні кишені . За ці гроші він викупляв людей із турецької неволі . Колись він викупив і Василя , а сто золотих на викуп дав Черевань , тому дідусь тепер і служив у нього . Черевань , товстий і лисий , побачив Шрама і аж підскочив на траві . — Бгатіку ! — закричав він , бо трохи гаркавив . — Чи це ти сам , чи твоя душа прилетіла послухати нашої пісні ? Друзі обнялися , як рідні брати . Шрам сказав , що їде на прощу до Києва , а потім спитав кобзаря , що чути на тому боці Дніпра .
Précédent Page 1 sur 11 Page 1 sur 11 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
