Passer le texte de l’article
Іванець стояв у голубому жупані і гордо всміхався , і вже не був схожий на того смирного чоловічка . Тоді прийшов і Сомко з золотою булавою Богдана Хмельницького . — Поклади булаву , переяславський крамарю ! — кричали січовики . — Не покладу ! — відповів Сомко . — Вас , голодранців , я не знаю ! Вийшов царський посол , князь Гагін , і почав читати грамоту , але люди позаду нічого не чули і почали кричати . — Брюховецького хочемо ! — Сомка гетьманом ! Почалася бійка . Січовики прийшли без зброї , але сховали під полою кийки . Вони посадили Іванця на стіл і дали йому булаву . Шрам кинувся з козаками до столу , щоб скинути Іванця , але січовиків було забагато , і вони вирвали в Сомка бунчук і зламали його . Тоді Гвинтовка сів на коня , підняв угору срібний пірнач із блакитною стрічкою і закричав , щоб усі , хто за нього , їхали за ним . І за ним рушили ніжинські козаки , як бджоли за маткою , а потім полк за полком почав переходити до Іванця . Сомко прибіг до намету князя . — Хіба цар послав тебе сюди помагати бунтівникам ? — гнівно спитав він . Князь мовчав . А Іванець крикнув , щоб цього бунтівника взяли і закували в кайдани . Вірна старшина хотіла битися , але Сомко кинув шаблю на землю . — Навіщо вам битися за мою голову , коли гине Україна ? — сказав він крізь сльози . Сомка , Васюту і їхніх людей узяли під варту . Того ж дня бідний люд зрозумів , що його обдурили , бо січовики гнали селян киями і кричали : « Геть , мужва ! » Пани тікали з міста , а січовики грабували їхні вози . Черевань уцілів тільки завдяки блакитній стрічці . Аж ось повз них проїхав Кирило Тур із десятком січовиків . — Сомка вже чорт ухопив ! — гукнув він . — Тепер дочка Череваня буде моя ! Не дурно ж мене за неї били киями ! Петро кинувся за ним , але зустрів батька . — Покинь усіх дівчат , синку , — понуро сказав Шрам . — Ворона заклювала нашого сокола , тож їдьмо , нам тут більше нема діла . XII . Перстень Барабаша Увечері Іванець бенкетував у Ніжині з князем і новою старшиною . Але в голові в нього крутилася темна думка , що Сомко живий , і люди можуть його визволити . Іванець натякнув одному козакові , що добре було б Сомкові вмерти . Та козак не схотів , бо запорожець ніколи не буде катом . Аж ось до Іванця прийшов дивний горбатий чоловік у каптурі . — Я швець із Січі , — сказав він . — Як пошию комусь чоботи , то інших йому вже не треба . Він зняв каптур , і Іванець упізнав Кирила Тура . — Я давно маю зло на Сомка , — сказав Тур . — Дай мені тільки знак , щоб мене пропустила варта . Іванець дав йому золотий перстень , який колись Хмельницький зняв із руки сонного Барабаша . З перснем Тур пройшов повз трьох вартових до темної в’язниці . Сомко сидів у кайданах , прикутий до стіни . З усього багатства на ньому лишилася тільки сорочка , яку колись вишила Леся . Тур мовчки показав йому ніж . — Роби , що тобі сказано , — спокійно відповів Сомко і перехрестився . Тоді Тур засміявся своїм голосом і сховав ніж . — Це я , Кирило Тур ! Бери мій каптур і перстень та виходь , бо під Бугаєвим Дубом на тебе чекає старий Шрам із сином . Люди по всій Україні вже знають , хто такий Іванець , тож тільки гукни , і тисячі прийдуть до тебе .
Précédent Page 10 sur 11 Page 10 sur 11 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
