Passer le texte de l’article Touchez un mot pour voir sa traduction
— Ніхто мене силою не змусить , — сміливо сказала Наталка . — Петро ні в чому не винен . Знайте ж : я відмовляюся від Петра навіки , але за возного ніколи не піду . — От вам і Полтавка ! — сказав виборний . — Оце характер ! Тоді мати крізь сльози сказала , що це Петро зробив Наталку такою впертою . Вона просила прогнати його з села . Возний і виборний разом закричали на Петра : — Іди геть із нашого села , і щоб і духу твого тут не було ! Але Петро спокійно попросив їх послухати . — Що ми з Наталкою любили одне одного , це знають і Бог , і люди , — сказав він . — Але я ніколи не вчив її не слухатися матері . Я не хочу сварки в родині . Наталко , послухай матір , полюби пана возного й забудь мене навіки . Він відвернувся й витер сльози . Усі мовчали , і навіть возний задумався . Мати тихо сказала , що її серце мимоволі стає на бік Петра . Виборному теж стало шкода парубка . — Куди ж ти тепер підеш ? — запитав возний . — Я йшов у Полтаву , а тепер піду туди , звідки ніколи не повернуся , — відповів Петро . — Тільки скажу ще кілька слів Наталці . Він вийняв з - за пазухи гроші , загорнуті в шматок кори : усе , що він заробив за чотири роки . — Наталко , ми росли разом , як брат і сестра . Усе , що я заробив , тепер твоє . Візьми ! Нехай пан возний ніколи не дорікає тобі , що взяв тебе бідну . Прощай ! Шануй нашу матір і люби свого чоловіка . — Петре , моє нещастя грошима не відкупиш ! — сказала Наталка крізь сльози й показала на серце . — Воно ось тут . Не треба мені твоїх грошей . Вона схилилася Петрові на плече , а стара мати підбігла й обняла Петра . — Мамо , кого ми втрачаємо ! — крикнула Наталка . — Такої людини , як Петро , я зроду не бачив , — тихо сказав виборний . X . Пісня Наталки Довго мовчав і возний , але нарешті вийшов наперед . — Я довго думав , — урочисто сказав він , — і зрозумів , що добрий вчинок сильніший за всі пристрасті . Признаюся , я з народження люблю добрі справи , але через службу й клопоти я досі не зробив жодної . Вчинок Петра , такий щирий і чесний , кличе мене до доброго діла . Він глянув на матір Наталки . — Стара , чи благословиш ти добру справу ? — Воля ваша , добродію , — сказала вона . — Що ви зробите , усе буде добре . Тоді возний узяв Петра й Наталку за руки й підвів до матері . — Благослови своїх дітей на щастя й здоров’я , — сказав він . — Я відмовляюся від Наталки й віддаю її Петрові навіки , щоб він зробив її щасливою . Потім він звернувся до всіх і додав : — А всім кажу : де двоє б’ються , третій не втручайся . І пам’ятайте : силою милим не будеш ! Петро й Наталка обняли матір . — Мати наша рідна , благослови нас ! — Бог з’єднав вас чудом , — сказала мати крізь сльози . — Нехай він вас і благословить . — Оце наші полтавці ! — радів Микола . — Коли треба зробити добро , вони один поперед одного біжать . — Наталка — справжня полтавка , Петро — полтавець , та й возний , здається , не з іншої губернії , — сміявся виборний . Петро обняв Наталку . — Тепер ми ніколи не розлучимося , — сказав він . — Бог допоміг нам пережити біду . Заспівай , Наталко , свою пісню , яку я найбільше люблю . — Кого любиш , того нічого не забудеш , — сказала Наталка . Вона поцілувала Петра й почала співати : « Ой я дівчина Полтавка , а зовуть мене Наталка , дівка проста , некрасива , з добрим серцем , не спесива » .
Précédent Page 8 sur 9 Page 8 sur 9 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.