Passer le texte de l’article Touchez un mot pour voir sa traduction
І виборний розповів , як Терпило взяв сироту в дім , як Петро й Наталка росли разом і як батько вигнав хлопця . — А де тепер той Петро ? — запитав возний . — Бог його знає . Пішов з двору , наче у воду впав . Наталка досі його любить і через нього відмовляє всім женихам . — Наталка нерозумна , — сказав возний . — Може , того Петра вже й на світі немає . Краще синиця в жмені , ніж журавель у небі . — Воно так , — погодився виборний . — Я теж думаю , що Наталка вийде заміж , якщо знайдеться добра людина . Вони з матір’ю дуже бідні . Тоді возний попросив виборного допомогти йому : виборний мав піти до вдови й Наталки і поговорити з ними про сватання . Возний пообіцяв йому за це будь - яку допомогу в суді . — Можна й трохи збрехати , — сказав возний . — Заради дружби . — Брехати ? — здивувався виборний . — Ні , дякую . Брехати — це гріх перед Богом і сором перед людьми . — О , яка простота ! — сказав возний зі сміхом . — Хто тепер не бреше ? Усі люди грішні . І він заспівав пісню про те , що на світі кожен шукає своєї вигоди . Сильний ображає слабкого , а бідний гнеться перед багатим . Виборний слухав і кивав головою , а потім пообіцяв піти до вдови того ж дня . Обидва були задоволені й разом заспівали пісню про людську долю . IV . Мати і дочка У хаті вдови було тихо й бідно . Мати сиділа й пряла , а Наталка шила , весь час мовчала й сумно дивилася у вікно . — Ти знову сумуєш , Наталко ? — запитала мати . — Що тобі знову спало на думку ? — Я все думаю про наше нещастя , мамо . — А що ж робити ? Уже три роки , як ми продали двір у Полтаві й перейшли сюди . Це твій покійний батько довів нас до такої бідності . — Не кажіть так , мамо , — тихо сказала Наталка . — Така була його доля : жити багатим , а вмерти бідним . Він не винен . — Краще б я вмерла , ніж так мучитися , — зітхнула мати . — А найбільше я мучуся через твою неслухняність . Скільки хороших людей тебе сватало ! А ти всім відмовила . На що ти чекаєш ? — Краще я посивію дівкою , ніж вийду за таких женихів , — сказала Наталка . — А чим тобі поганий дяк ? — не здавалася мати . — Він письменний , розумний і має гроші . Ти була б дячихою , а потім , може , і попадею . — Нехай вони будуть багаті й розумні , мамо , але моє серце до них не лежить . — Я знаю , чому тобі ніхто не милий , — сказала мати . — Тобі все Петро в голові . Але вже четвертий рік про нього немає ні слуху , ні звістки . — То й що ? Він теж нічого не знає про нас , а ми живемо . Я вірю , що він живий і пам’ятає нас . — Ти не забула , що батько перед смертю не благословив тебе з Петром ? — суворо сказала мати . — То й мого благословення ніколи не буде ! Наталка підбігла до матері , схопила її за руку й почала співати . Вона співала , що серце не вибирає : кого полюбить один раз , з тим і помирає . Краще вмерти , ніж жити з немилим . А бідність і багатство треба ділити з милим . — О мамо , мамо ! Не губіть своєї дочки ! — благала вона . Мати теж плакала .
Précédent Page 3 sur 9 Page 3 sur 9 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.