Passer le texte de l’article Touchez un mot pour voir sa traduction
— Миколо , не смійся з мене ! — з докором сказала Наталка . — Як я можу полюбити возного , коли люблю Петра ? Микола тихо заспівав : « Ой , лихо — не Петрусь , лице біле , чорний ус ! » Наталка в сльозах показала рукою на річку . — Бачиш Ворсклу ? Або там мені бути , або ні за ким . — А ти глянь у той бік , — сказав Микола й показав туди , де сховався Петро . — Тоді й у Ворсклі не будеш , і журитися перестанеш . — Ти , мабуть , у місті зовсім з глузду з’їхав , — сердито сказала Наталка . — Піду краще додому . — Почекай ! Скажи мені тільки одне : хочеш побачити Петра ? — Що ти верзеш ? Звідки б він тут узявся ? — Він тут . Тільки боїться показатися , бо тебе засватали . Петре , виходь ! Наталка побачила Петра й скрикнула , і вони кинулися одне одному в обійми . — Наталко ! — сказав Петро . — У який час я тебе зустрічаю ! Ми побачилися тільки для того , щоб розлучитися навіки . — Петре ! Скільки сліз я за тобою вилила ! — сказала Наталка . — Я не питаю , чи ти мене любиш . А я тебе люблю , як і раніше . — Про любов поговорите потім , — сказав Микола . — Тепер думайте , як позбутися возного . — Це нескладно , — сказала Наталка . — Не хочу , не піду , і все ! Але Петро засумнівався й сказав , що возний пан , багатий і має владу , а в Петра нічого немає . Матері й дочці потрібен захисник , а він принесе їм тільки ворогів . І мати , напевно , не захоче міняти багатого зятя на бідного . — Ти вже мене не любиш ! — з болем сказала Наталка . — Я іншої не любив і не буду любити , — відповів Петро . — Тебе я не забуду до смерті . Вони довго говорили й нарешті подали одне одному руки . — Я давно поклялася , що не буду ні за ким , крім Петра , — сказала Наталка . — У мене рідна мати , а не мачуха . Вона не захоче погубити свою дитину . — Ай Наталка , ай Полтавка ! — сказав Микола . — Стоїть на краю біди й не боїться , ще й іншого підтримує . Потім він подивився на хату й додав : — Тримайтеся , Петре й Наталко ! Іде хмара , і буде великий грім . IX . Велика гроза З хати вийшли возний , виборний і Терпилиха . — Про що ви тут так довго говорите ? — запитав виборний . Мати побачила Петра й злякалася . — Ой , лихо мені ! — скрикнула вона . — Чого ви лякаєтеся , мамо ? — сказала Наталка . — Це Петро . — Петро ? Звідки ж він узявся ? Це привид ! — Ні , мамо , це не привид , — сказав Петро . — Це я , живий . — А що це за Петро ? — запитав возний . — Мабуть , той самий , про якого я вам казав , — відповів виборний . — Пройдисвіт , якого любить Наталка . — То це ти Петро ? — сказав возний . — Чи не можна тобі — теє то , як його — іти своєю дорогою ? Ти тут , здається , зайвий . — Я вам не заважатиму , — сказав Петро . — Закінчуйте з Богом те , що почали . — Не так легко закінчити те , що вони почали , — сказала Наталка . — Петро повернувся , і я не ваша , добродію . — Як це ? — здивувався возний . — Ти ж подавала рушники ! — Рушники нічого не значать , — сказала Наталка . Возний розсердився й судовою мовою сказав , що Наталка порушує закон . За це вона з матір’ю піде до суду , заплатить штраф і ще посидить у в’язниці . Мати дуже злякалася . — Змилуйтеся ! — просила вона . — Я не відступлю від свого слова . Робіть що хочете з Петром , а Наталку хоч зв’яжіть і ведіть до шлюбу .
Précédent Page 7 sur 9 Page 7 sur 9 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.