Passer le texte de l’article
Тієї весни в Катрі захворіла дитинка , тож цілу ніч мати сиділа біля колиски , а вдень ішла на роботу . Бабуся доглядала малу й виносила її Катрі , щоб та хоч глянула . А пані тим часом кричала на Катрю , що та нічого не робить і дарма їсть її хліб . — Робитиму , поки сили , — казала мені Катря , а очі її горіли . — Може , догоджу їй . Не догодила . Одного разу вона заснула біля колиски , а коли прокинулася , дитина вже вмирала , і мати тільки встигла пригорнути її до серця . Назар розважав свою Катрю , але й сам потай сумував , і його гучний голос став тихішим . Після того Катря зовсім ослабла й уже не могла працювати . — Тепер я вас не боюся , пані , хоч живцем мене з’їжте ! — сказала їй Катря . Пані прогнала Катрю з двору на панщину , не зважаючи на її чоловіка . Пан потай дав їй карбованця , але Катря скинула гроші з себе , як жабу . Карбованець довго лежав у траві , і ніхто його не торкався , поки сама пані не знайшла його й не підняла . А Катря після того не захотіла жити : вона бігала по гаях і болотах , шукаючи свою дитину , а потім утопилася . Пан дуже засумував , але пані сказала , що Катря давно була божевільна . — І справді , — ухопився пан за це слово , — вона була несповна розуму . Так вони й заспокоїлися . Тоді на кухні в нас служив кухар , старий солдат із міста . Він увесь час свистів і казав , що служба є служба : тебе б’ють , а ти стій і не кліпай . — Воли в ярмі , і ті ревуть , а людина має терпіти всяку кривду й мовчати ? — гримнув на нього Прокіп і кинув люльку об землю . — Ні , не така в мене вдача , бо або врятуйся , або пропади ! Потім він тихо сказав мені , що я йому руки зв’язала , і я зрозуміла , що він має на думці . IX . Хрестини Через рік стара пані в Дубцях померла , і наша пані дуже плакала за нею . Вона боялася , що тепер її всі обкрадуть , бо на чоловіка вона не мала жодної надії . А тут пані ще й чекала дитину , і пан хотів запросити за кума свого товариша , доброго чоловіка . — Знову якогось бідняка ? — заплакала пані . — Не буде цього , треба просити полковника ! — Полковника , то й полковника , — погодився пан . А потім тихо сказав : — Пожалій і ти мене , голубко , бо ти все сердишся , кричиш , а я сподівався . . . І раптом заридав , затуливши обличчя руками , а пані злякалася , цілувала його й питала , що сталося . — Сам не знаю , — відповів він , ніби всміхаючись . — Мабуть , нездужаю трохи , тож посмійся з мене , що я плачу , як маленький . Уранці він поїхав і запросив полковника . Скоро в пані народився син , і на хрестини з’їхалося дуже багато гостей . Кум - полковник прикотив на сивих конях із дзвіночками , огрядний , червоний , з довгими вусами й шаблею . Я вибігла на хвилинку до Прокопа , і ми стояли біля ґанку й розмовляли . Раптом підійшов пан , веселий , як колись за молодих років . — Про що це ви тут удвох розмовляєте ? — засміявся він . — Пане , віддайте за мене дівчину ! — сказав Прокіп . — Бери , Прокопе , я не бороню , повінчайтеся й живіть собі щасливо .
Précédent Page 8 sur 11 Page 8 sur 11 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
