Passer le texte de l’article
I . Сон під грушею Широкою долиною між горами тихо текла невелика річка Раставиця . Над нею , серед високих зелених верб , лежало село Вербівка . З - поміж верб виглядали білі хати , садки й висока біла церква . Навіть вулиці в селі були обсаджені вербами , і влітку все село здавалося зеленим морем . На самому кінці села , біля річки , стояла бідна хата старого Петра Джері . Петро був кріпак , як і всі люди у Вербівці . Він , його жінка Маруся і їхній син Микола належали панові . Кілька днів на тиждень , а часто й більше , вони робили на панщині : косили , жали й молотили панський хліб . Була неділя , і сонце вже хилилося на захід . За хатою , під старою грушею , спав на траві молодий парубок . Під голову він поклав білу свиту , а чорна шапка лежала поруч . Це був Петрів син , Микола Джеря . Він мав чорне волосся , чорні брови й гарне молоде лице . Миколі снився дивний сон . Листя на груші стало ніби скляне й тихо дзвеніло . На самому верху сиділа птиця із золотим і срібним пір'ям . Вона співала , і кожен листок співав разом із нею . Птиця спускалася все нижче , і Микола простяг до неї руки . Але птиця знову полетіла вгору , і на його лице впали гарячі іскри . Микола прокинувся , бо сонце пекло йому щоку . А за річкою , на другому березі , стояла незнайома дівчина , яка брала воду й співала . Микола побачив її тонкий стан , червоне намисто , чорні брови й дві товсті чорні коси . Дівчина взяла відра на коромисло , ще раз глянула на річку й пішла між вишнями . Вона співала , доки не сховалася у вербах . « Що це за дівчина ? Вона ж не наша , не вербівська » , — думав Микола . Він ішов до хати , а та пісня не виходила йому з голови . На призьбі сиділа його мати з сусідками . Вона вже вдесяте розповідала , як її Микола вперше читав у церкві . Мати дуже пишалася сином , бо Микола вмів читати , грав на скрипці , гарно малював квіти на стінах і робив усякі речі своїми руками . — А ми саме говорили про тебе , сину , — сказала мати . — Тебе вже час женити . Ось Варка , дочка багатого чоловіка , гарна й робоча дівчина . — Хваліть , мамо , тільки не перехваліть , — відповів Микола . А сам думав про дівчину з річки . У цю хвилину на вулиці затупотів кінь . Над ворітьми з'явилося червоне лице з довгими чорними вусами . Це був осавула , панський слуга , який їздив по селу й кликав людей на панщину . — Завтра чоловіки з косами на панський овес ! А жінки з серпами пшеницю жати ! — закричав він і , не привітавшись , поїхав далі . Усі на подвір'ї замовкли , бо свято скінчилося . II . Наймичка Нимидора Увечері Микола пішов на вулицю , де збиралася молодь . Дівчата сміялися й говорили про нову наймичку , яка служила в Кавунів . Ніхто не міг запам'ятати її дивного імені . Микола довго чекав , але дівчина того вечора не вийшла . Наступного ранку Микола пішов на панське поле . Попереду йшли дівчата з серпами , і він догнав їх і відразу впізнав дівчину з річки . У неї були темні очі й довгі чорні вії , а одяг на ній був дуже бідний . Дівчину звали Нимидорою . Колись піп сердився на її батька й тому дав його дітям такі дивні імена , яких ніхто в селі не міг добре запам'ятати .
Précédent Page 1 sur 9 Page 1 sur 9 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
