Passer le texte de l’article Touchez un mot pour voir sa traduction
XI . Суд в Акермані Довгі роки Микола рибалив у ватазі Ковбаненка й став помічником отамана . Мокрина довго не хотіла виходити заміж , але через кілька років таки вийшла . Одного разу Микола посварився з отаманом через погану вечерю й нечесний поділ грошей . Він навіть погнався за ним із палицею , а потім пішов до іншої ватаги . Але через рік отаман сам прийшов до нього , і вони помирилися . Тим часом пан Бжозовський не забув свого кріпака й шукав його по всіх заводах . В Акермані почав служити новий начальник поліції , знайомий пана . Він дізнався , що серед рибалок багато втікачів з Вербівки . Одного разу поліція налетіла на ватагу . Миколу й ще дев'ятьох чоловіків закували в кайдани й посадили в тюрму . Пан сам приїхав до Акермана , щоб забрати їх додому . Довго тягнулася справа . Нарешті двоє солдатів привели рибалок до судді , і вербівці побачили свого пана й опустили голови . Тільки Микола сміливо дивився йому в очі . Він був уже сивий , але високий і сильний . — Як тебе звати ? — спитав суддя . — Іван Посмітюх , — відповів Микола . — Це Микола Джеря ! — закричав пан . — Я тутешній , з Кривди . І батько мій був Посмітюх , і дід , — спокійно сказав Микола . — У Вербівці я зроду не був . — А тебе як звати ? — спитав суддя другого чоловіка . — Грицько Посмітюх . Я його син , — тихо сказав той . Третій назвався Миколиним братом , четвертий і п'ятий знову його синами . — Ну й багато ж у тебе синів , чоловіче , та ще й немолодих ! — засміявся суддя . Пан тільки дивився й не знав , що сказати . Суддя побачив , що в паспортах ті самі імена , і знову відправив рибалок у тюрму . Але тоді сталася велика подія : цар скасував панщину . Коли рибалок знову привели до суду , суддя прочитав їм царський указ про волю . — Тепер ви вільні люди , — сказав він . — Можете повертатися додому й отримати там землю . Рибалки не повірили . Вони думали , що суддя хоче хитро дізнатися їхні справжні імена . — Ні , пане , ми таки Посмітюхи з діда - прадіда ! — сказав Микола . Суддя тільки махнув рукою . А пан стояв ні в сих ні в тих . Рибалки повірили тільки тоді , коли солдати відпустили їх на вулицю . Тоді вони ніби вдруге народилися . — Тепер ми вже справді не Посмітюхи , — сказав Микола . — Треба знову хреститися на старі імена . XII . Повернення Навесні колишні втікачі попрощалися з отаманом і рушили додому . Знову перед ними лежав широкий степ . Вони йшли багато тижнів , і кожен думав про матір , жінку , дітей . — Чи застанемо своїх живими ? — сказав Микола . І ніхто йому не відповів . Нарешті одного вечора внизу , в долині , з'явилася Вербівка . Чоловіки довго стояли на горі й дивилися на рідне село . У кожного на очах були сльози . Село стало більшим , а люди на вулиці були всі незнайомі . — Де тут Джерина хата ? — спитав Микола в одного парубка . — Була колись Джерина , а тепер Чабаненкова . Баба Нимидора віддала дочку за Чабаненка . — А чи жива ще Нимидора ? — спитав Микола , і голос у нього затремтів . — Торік умерла . Вербівка закрутилася перед Миколиними очима . Потім він уже нічого не бачив за слізьми . Він дійшов до своєї хати . Хата осіла й похилилася , але стіни ще біліли , як колись . У хаті біля печі стояла молода жінка . Вона була так схожа на Нимидору , що Миколі здалося , ніби це Нимидора в ті дні , коли він до неї сватався . — Не впізнаєш батька , доню , бо ти його ніколи не бачила , — насилу сказав він і заплакав . Любка мовчала , бо перед нею стояв зовсім чужий чоловік . — Мати вас чекала , — сказала вона нарешті . — Усе посилала мене подивитися на дорогу .
Précédent Page 8 sur 9 Page 8 sur 9 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.