Passer le texte de l’article
I . Гість із Москви Це було в сімнадцятому столітті , у тяжкі часи , які люди потім назвали Руїною . Україна тоді була розірвана на дві частини . Брат часто йшов проти брата . На лівому березі Дніпра , в одному козацькому місті , жив старий Олекса Перебійний . Він не був дуже багатий , але належав до козацької старшини . Люди його шанували . Одного літнього вечора в садку перед його домом готували вечерю . Дім мав довгий ганок уздовж цілої стіни . На тому ганку стояв стіл . Стара господиня , мати Оксани , клала на стіл хліб і страви , а дочка Оксана і молода служниця їй помагали . Через садок до ганку йшов сам господар разом із гостем . Гість був молодий хлопець у дорогому вбранні боярина з Москви . Проте з обличчя було одразу видно , що він не з Москви родом , а свій , з України . Його звали Степан . Колись його батько був добрим другом Олекси . — Моя стара вже й вечерю зварила , поки ми з тобою біля церкви говорили ! — весело сказав Олекса . — Прошу , боярине , сідайте з нами до хліба - солі , — привітала гостя мати Оксани . Степан низько вклонився , але сказав , що боїться гніву старших бояр , з якими він приїхав . Олекса тільки засміявся і пояснив , що вже про все з ними домовився . Бояр покликали на великий бенкет . А Степана він випросив до себе , бо хоче пригостити сина свого старого друга . Бояри вже скуштували меду й варенухи , тому легко відпустили хлопця аж до від’їзду . — Я візьму тебе в полон , і сиди в мене , поки бояри тебе не викуплять , — сказав Олекса з жартом . — Такий полон мені миліший за будь - яку волю ! — відповів Степан і теж усміхнувся . Господар посадив гостя за стіл і попросив дочку налити дві чарки . Оксана подала Степанові чарку й чемно сказала , щоб він частувався . Степан устав , уклонився їй і побажав дівчині щасливої та красної долі . Тоді Олекса з усмішкою розповів , що гість спочатку її зовсім не впізнав . На Трійцю він побачив у процесії дівчину з корогвою і спитав , хто ж це така гарна панна . — Я перша в нашому дівочому братстві , тому завжди несу корогву , — гордо сказала Оксана . — Це вже не та мала Оксанка , якій ти колись робив веретенця , — сказав батько й підморгнув гостеві . — А ті веретенця й досі в мене є … — тихо сказала дівчина , і щоки в неї раптом стали червоні . Тоді з дому вийшов її брат Іван , молодий козак . Він недбало сказав , що вже бачився з гостем біля церкви , і одразу сів їсти . Потім він звелів сестрі принести гарячої страви , ніби вона була служницею . Оксана образилась і сказала , що служниця скоро прийде , то нехай він їй і скаже . — Бач , яка горда ! — засміявся Іван і повернувся до Степана . — У вас у Москві дівчата , мабуть , так зі старшими не говорять ? — Я дівчат у Москві не знаю , — спокійно сказав Степан . Він розповів , що довго вчився в Києві , в Академії , а в Москві живе зовсім недавно . Тільки коли батько вмер , він поїхав туди , щоб помагати матері . Їхню садибу на Україні давно зруйнували у війні . Тоді родина втратила все , що мала . На Переяславській раді батько Степана дав слово служити цареві й до самої смерті тримав це слово .
Précédent Page 1 sur 10 Page 1 sur 10 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
