Passer le texte de l’article
— Треба тікати звідси , — сказав він Соломії , — бо й ми потрапимо в біду . Але бували й мирні дні . Після обіду Гіца брав зі стіни свою скрипку , стара сідала біля хати з люлькою , і починалася музика . Спочатку Маріуца тільки дивилася на чоловіка , але музика ставала швидшою , і вона не могла всидіти . Вона вилітала в танець , як чорний птах , і Раду танцював з нею . У танці він ставав легким і гнучким , як лоза . Скрипка грала все швидше , ніби вода падала з гори , а вони кружляли , наближалися й відходили , як два чорні лебеді на воді . Біла коза стояла поруч і дивилася на них , як зачарована . Одного ранку перед світанком Раду приніс у хату побитого Гіцу , який був увесь у крові . Жінки злякалися , а Раду швидко спалив у печі Гіцин одяг і змив кров із підлоги . Увесь день у хаті тихо радилися . Що сталося , Остап не знав , але здогадувався . Остап і Соломія вирішили тікати з цієї хати . Наступного дня Соломія мала попросити свого болгарина взяти Остапа до себе . Але сталося інакше . Коли Соломії не було вдома , до хати прийшли турецькі солдати . Вони обшукали все і знайшли в плавнях крадені речі . Солдати зв’язали всіх , хто був у хаті , навіть хворого Гіцу . Остап казав , що він тут чужий , і розповідав , як потрапив у плавні , але його ніхто не слухав . Солдати повели всіх по дорозі в Галац . Біля порожньої хати залишилася тільки біла коза , яка жалібно мекала , а осінній вітер грався її білою шерстю . XI . Зустріч у Галаці Того дня Соломії було весело . У болгарина було свято , і хазяїн дозволив Остапові жити в нього з робітниками . Він навіть дав Соломії трохи грошей наперед , і вона пішла в Галац купити Остапові теплий одяг . Раптом хтось смикнув її за рукав . — Соломіє ! Це ви чи ваша тінь ? Хе - хе - хе ! Перед нею стояв котигорошок , і Соломія зраділа йому , як рідному . Іван тепер був схожий не на наймита , а на господаря . Вони сіли на сходах біля крамниці , і Соломія почала розповідати . Іван охав і перебивав її , а потім розповів про себе . Тоді човни щасливо переплили на турецький берег . Там утікачів записали і сказали , що вони вільні . Іван залишився в Галаці й працював у доброго хазяїна . А ще тут був їхній знайомий Савка , який кликав усіх під місто Тульчу . Там багато вільної землі , казав Савка , і можна збудувати хату й стати господарем . — Ходімо всі туди , і Остап з нами ! — просив Іван . — Ото буде добре ! Соломія сама вже думала про це і тільки чекала , щоб Остап одужав . Вони купили одяг і пішли до хати в комишах , а Іван не замовкав ні на хвилину . Біля хати жалібно мекала біла коза , і Соломії стало тривожно . Двері були підперті колом . Вона вбігла в хату , але там усе було перевернуте , і нікого не було . Соломія кликала Остапа в хаті й у плавнях , але ніхто не відповідав . — Ходімо до турецького начальника , — порадив Іван . — Розкажемо все , і вони знайдуть . Уже вночі вони прийшли до начальника . Там сидів товстий турок з чорними вусами , який говорив через перекладача .
Précédent Page 8 sur 10 Page 8 sur 10 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
