Passer le texte de l’article
Одного вечора , коли Євгеній уже замикав контору , у дверях з’явився високий худий чоловік із чорною бородою , у довгому каптані . — Я Вагман , господар цього дому , — сказав він . — Дуже приємно вас бачити , — сказав Євгеній і подав йому руку . — Ви ще не знаєте , чи буде вам приємно , — тихо всміхнувся гість . — Вам , певно , вже казали , що я лихвар і дуже небезпечна людина . — Казали , і не один раз . — І це правда , бо я не хочу вам брехати . Тільки я не позичаю гроші бідним селянам , а позичаю панам , урядникам і поміщикам . У нашому повіті ви не знайдете пана , який не сидів би в моїй кишені . Вони знають один закон , а я знаю десять способів обійти цей закон . Євгенію стало неприємно , і він уже хотів попрощатися , але гість говорив далі . — Я знаю , що ви ведете процес села Буркотин із паном маршалком за пасовище . Двадцять моргів цієї землі коштують якихось п’ятсот ринських . Але процес уже коштував людям стільки ж , і ще стільки вони втратили під час бунту і арешту . Навіщо їм такий гешефт ? Маршалок увесь у боргах , і багато його векселів лежить у моїх руках . Нехай селяни прийдуть до нього разом з вами і скажуть : продай нам увесь маєток , бо інакше підеш з торгів . — Ви хочете , щоб бідні селяни купили цілий панський маєток ? — здивовано спитав Євгеній . — А чому ні , коли громада разом має силу ? Я хочу потроху викурити цих гордих панів із землі . А земля нехай буде в тих , хто на ній працює своїми руками . Подумайте про це , пане меценасе , а я вам допоможу . Вагман низько вклонився і вийшов , а Євгеній ще довго ходив по кімнаті . Ця думка була дивна і трохи страшна , але в ній щось було . V . Чорна дама Другого дня Євгеній читав нову книжку , яку йому прислали зі Львова . Потім він підійшов до вікна , щоб подумати про прочитане , і раптом завмер . На тій самій лавці під липою знову сиділа жінка в чорному і дивилася просто в його вікно . Серце в нього закалатало так , що перед очима пішли золоті плями . Він схопив капелюх і побіг униз , у парк , але лавка вже була порожня . Він двічі оббіг увесь парк і зазирнув у кожен куток , але чорної дами ніде не було . Євгеній вернувся додому з соромом , бо думав , що давно забув стару історію свого серця . А ця історія була проста і стара , як світ . Колись , на третьому році навчання у Львові , Євгеній побачив на студентському балу дівчину . Вона не була красунею , мала задовгий ніс і завеликі уста , але щось у ній одразу його вразило . Він кілька разів потанцював із нею , а потім довго і даремно шукав її по всьому місту . Знайшов він її зовсім несподівано восени , у тому самому домі , де жив . Він тоді наймав дешеву кімнату на другому поверсі , а на першому поверсі була школа гри на фортепіано . Цілими днями там брязкали учениці , а одного разу з дверей школи вийшла і вона . Тоді Євгеній записався до цієї школи на уроки музики , хоча грав краще за саму вчительку .
Précédent Page 4 sur 13 Page 4 sur 13 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
