Passer le texte de l’article
ЦІПОВ'ЯЗ ОПОВІДАННЯ Тихою ходою , ледве ступаючи натомленими ногами по свіжій ріллі , йшов за плугом парубок , Семен Ворон . Сиві круторогі воли , помахуючи рогатими головами , поспішалися з гори в долину на спочинок , бо Семен нині трохи припізнився , доорюючи панський лан . Справді було не рано . Осіннє сонце давно вже сховалось за горою , забрало з собою й проміння ; лише холодне небо кидало на чорну землю блакитне сяйво , дихало холодом і вогкістю . Сумна та непривітна картина була перед очима в Семена : справа і зліва , скільки оком захопиш , чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори , а в ярах та видолинках було ще чорніше , ще сумніше … Десь далеко , край небосхила , здіймалась сива імла , виповняла повітря … Чорними ярами покотився білий туман , одежа вкрилась дрібненькою росою … Вогкий холод зціплював кров у жилах , доймав до костей … Вгорі темне , непривітне небо , долі — холодна , мокра земля і більше нічого … І втома від цілоденної важкої праці , і холод , і ця сумна картина мимохіть насували мрію про теплу хату , гарячу страву , суху постіль , а Семенові якраз треба було ночувати в полі , укупі з нічліжанами , такими ж наймитами , як і він , бо до економії було далеко . Так пан звелів , щоб парубки не згаяли часом якої годинки … Семен важко зітхнув , згадавши про це , і поспішився за волами , котрі саме збігали з гори в долину , де табором розташувались на ніч парубки . Семен розпряг волів , пустив їх на пашу , а сам примостився біля парубків . Нічліжани вечеряли чим хто мав . Страви не варили , багаття не розкладали , бо лісу не було поблизу . Семен витяг із торбинки хліба , кілька яблук і намацав насподі шматок сала , котрого він не клав туди . « Домна ! » — промайнуло в голові його , і він почув , що якийсь промінь зогрів його серце , осяяв пітьму , що оповила долину , розвіяв густий туман … Так , це його Домна піклується про нього , сирота , наймичка , що служить разом із ним у дворі ; його люба Домна , що незабаром стане його вірною дружиною . Бідна дівчина ! Скільки вона горя прийняла від тих самих панів , на котрих робить ! Скільки наруги ! І чому вона мусить так тяжко працювати на шматок хліба , той гіркий та солоний шматок , коли панночка , дочка дідича , живе в розкоші , нічого не роблячи ? Чому вона родилась бідною мужичкою , чом не панночкою ? Чого в них така не однакова доля ? . . Семен стривожився . Він помітив , що з ним починає діятись те , чого він так боявся . « Дурні думки » , як він називав їх , « дурні питання » , на котрі він не вміє дати відповіді , починають мучити його , заколочувати спокій , гнобити серце й мозок . — Хай йому цур ! — сплюнув Семен і рішився відкараскатись від дурних думок . Він глянув на зоране поле і сливе силоміць напрямив свої думи на щоденну роботу . Скільки то ще доведеться виорать панського лану ? Чи вспіємо за два дні ? . . І скільки ж то ланів , скільки тої землі в одного чоловіка ? Чому це так , що пан має необмежені ґрунта , а мені не дав Бог і клаптика землі ? — непомітно для себе звернув Семен на тую ж стежку . От тепер , марив Семен , пан сидить десь біля столу в гарній теплій хаті , а Домна подає на стіл вечерю , гарячі , смачні страви , а я , напрацювавшись за цілий день на полі , натомившись , що й ногами не здвигну , мушу , мов пес той , мерзнути на мокрій землі ?
Précédent Page 1 sur 49 Page 1 sur 49 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
