Passer le texte de l’article
II РІЗНІ ПОГЛЯДИ Одної ясної днини , так коло години десятої вранці , горішньою дорогою , що йде понад Прутом , котилося дві молдуванські каруци . На задньому возі , де сиділо кілька чоловіків , спустивши ноги за полудрабки , чутно було веселі жарти , регіт , пісню . По грубих полотняних сорочках , по чорних запрацьованих руках , а нарешті по залізних лопатах та всяких робочих струментах , що визирали крізь полудрабки , можна було пізнати , що то робітники . На передньому , помальованому зеленою фарбою возі , серед дорожніх клунків , сиділо троє молодих хлопців : двоє — на задку воза , а один — напроти їх , спиною до візника - молдувана . Цей останній солодко дрімав , звісивши здорову , круглу , як кавун , голову на груди . На його опасистому , круглому обличчю з чорним закрученим вусом блукала щаслива усмішка солодкого сну , а кругленьке , багато обіцююче в прийшлості черево рівно колихалося під полами студентського кітеля . При коротенькій гладкій фігурі студента товариш його здавався мізерним та тендітним . Високий , худий , з закарлюченим , як у кібця , носом на довгому обличчю , облямованому рідкою темною борідкою , одягнений в синю французьку блузу , на якій можна було полічити усі кістки його , він трохи скидався на Дон - Кіхота . Зігнувши свою довгу фігуру та спершись худими кістлявими руками на рушницю , Дон - Кіхот ( як його продражнили товариші ) пожадливо стежив очима за табуном диких гусей , що летів через Прут у плавні . Його , очевидячки , дратувало , що дичина безкарно летіла над головою , захищена високістю та забороною полювати до Петра . Третій подорожній , закутаний у парусиновий плащ , з кобкою на білому картузі , при якому засмалене обличчя подорожнього з підстриженою a la Boulanger білявою борідкою видавалось ще чорнішим , дивився вдумливими сивими очима на широкий краєвид . Попід полониною , по якій вони їхали , широко розіслався зелений низькоділ . Срібляста биндочка Прута кривульками порізала зелені береги , ціле море хвилястого комишу ховало від людського ока блискучі озерця та гирла , блакитна імла далини повила далекі села , гори , садки . На планині хилилась од вітру пшениця , а по жовтих ярах , що збігали з гори до Прута , п'явся лозиною кучерявий виноград . На чистому теплому небі тільки де - не - де біліли кущиками хмари . Дон - Кіхотові першому докучила мовчанка . Він злегка штовхнув дрімаючого студента . — Колего Савченко , годі бо вам носом свистіти ! . . Он гляньте краще на той табун диких гусей , — аж злість бере , що не можна дістати . — Га ? . . що ? . . я заснув ? . . — прокинувся студент . — А що ж його робити у дорозі : ні вина , ні дівчат тут немає … — Незабаром приїдемо в село : буде те й друге . — Угу … а як знайдемо філоксеру , то ті мегери й очі з лоба повидирають нам . А ви все ще , колего Рудик , мов кіт той , пасете очима пташок ? Плюньте на це діло … Рудик нервово кинувся . — Плюньте на своїх дівчат краще , — відрізав він ображено . — Ха - ха ! Прирівняли ! А що ж це , — позіхнув Савченко , — наше « начальство » похнюпилось ? На що хочете закладаюся , що саме тепер обмірковується план кампанії антифілоксерної ! Ну , признавайтеся , пане Тихович , адже я вгадав ваші думки . Тихович скинув очима на Савченка . — На цей раз не вгадали , — обізвався він . — Я нічого не думав , а просто милувався краєвидом . А коли хочете , признаюся щиро : мене турбує думка , що у Лоєштах знайдемо філоксеру . — Вас турбує ? — засміявся студент . — А я б міг сказитись за тих вісім годин одноманітної праці , коли б не рятувала мене часом від цього ота ваша неприятелька — філоксера . Все ж таки якісь враження , рух , життя . Та й приємно знайти , коли шукаєш . — Мовчали б краще , колего , — спинив його Дон - Кіхот ( vulgo Рудик ) , — та не дратували пана Тиховича своїм легкодумством . Адже ви знаєте , як він поважно дивиться на свою місію …
Précédent Page 28 sur 49 Page 28 sur 49 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
