Passer le texte de l’article
— Не раджу , — обізвався блідий , зрушений Тихович , — не раджу вам цього робити , бо як не послухаєте моєї доброї ради , то послухаєте закону , який вас не помилує . Закон ! закон ! Вони , як черепахи шкаралущею , захищаються тим законом , але молдуванський кулак дасть собі раду і з тою шкаралущею ! Вмить до стола прудкою ходою підійшов Замфір . Його обличчя було скривлене , очі палали диким вогнем . Він поклав руку на папери , що лежали на столі , і нахилився до Тиховича так , що той почув тепло від його лиця . — « Домнулє » доктор , — сказав він , — коли ви добра людина , забирайте з собою свої закони та їдьте звідсіль мерщій , щоб ми про вас і не чули ! — і з тими словами він почав згортати з стола папери на одну купу . Тихович не знав уже , як покласти кінець тій прикрій сцені , коли враз почув , що в юрмі починає притихати , а серед нарізних покликів молдуван голос пана писаря бере гору над затихаючою бурею . — І що ви робите , і що ви чините , голови нерозумні ! Ех , ви ! Правдиві « кап - ді - бой » ! — гамував пан писар . — Сам цар , сам « імперат » прислав їх сюди , а вони колотнечу роблять , немов їм « закуції » московської забаглося ! . . Замфір відступив від стола і в дверях стрівся з паном писарем , одягненим на цей раз у свої чудові ясні галанці . Пан писар ще здалеку робив руками такі рухи , наче на мигах прохав вибачення за брак чемности у тої неосвіченої мужви . Тихович сердешно подякував свому рятівникові . За кілька хвилин молдувани розійшлися , а пан писар у вишуканих фразах оповістив Тиховичеві , що від недавнього часу помічає у вині « щось » , що конче повинно бути філоксерою . Пан писар , боячись за своє життя , ладен , навіть покинути вживання того шкідливого , зараженого хворобою трунку , скоро й « доктор » знайде його шкідливим … А коли Тихович заспокоїв його , зраділий пан писар попрощався , лишаючи Тиховича на самоті з невеселими думками про недавноминулі пригоди . III НА РОБОТІ По неспокійній ночі Тихович разом з сходом сонця зірвався на рівні ноги . Клопоти робочого дня вернули йому енергію , страчену під впливом вчорайших пригод . Треба було загадати робітникам лагодитись на роботу , ще раз поглянути на плян виноградників , послати збудити Савченка : лікар in spe любив довго поспати . Бензинка з бляшаним чайником , що служив замість самовара , сичала вже на столі , а Тихович , вмиваючись , умовлявся з низеньким , бородатим циганом , котрий , покірливо схиливши набік голову та називаючи себе чомусь греком , прохався на роботу . Тихович звелів йому захопити з собою лопату та ніж — і зраділий циган метнувся додому по струмент . За кілька хвилин надійшли Рудик з заспаним Савченком , і всі троє взялися до снідання . Тихович нашвидку їв яйця , запиваючи їх каламутним чаєм . Час не стояв , було вже щось по п'ятій . Вибігши на подвір'я та запевнившись , що робітники вже готові , струменти розібрані , гасу для дезинфекції в коновці доволі — Тихович ознаймив , що можна вирушати . Але зараз за ворітьми показалося , що Рудик забув лупу , а Тихович нотатник з плянами — і всі мусили затриматися , аж поки робітник не приніс те й друге . Врешті рушили . Ранок був чудовий . В долині над Прутом стояв ще синій туман , але небо ясне , прозоре , в повітрі віяла прохолода , а сонце весело осміхалося до ярозелених акацій , жовтих комишових тинів , прибитої росою дороги .
Précédent Page 33 sur 49 Page 33 sur 49 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
