Passer le texte de l’article Touchez un mot pour voir sa traduction
— Вітя каже , що завтра ми підемо в загс і одружимося ! — А скільки йому років ? — П'ятнадцять чи шістнадцять , — засміялася Настя . Дівчата довго сміялися , але потім Соня раптом стала сумна . — Щаслива ти , Насте , — сказала вона й швидко пішла додому . Удома в Соні було тісно й бідно . Вона сіла до свого маленького столу й тихо заплакала . Наступного ранку Вітя прийшов до Бондарів із наганом на поясі . Замість куль у нагані були жолуді , але цього ніхто не знав . Він мовчки дав Насті папірець і сховався за кущем , а Настя прочитала й почервоніла : « Я не можу більше чекати , ми мусимо одружитися . Чекаю відповіді через дві години за городом . Якщо не прийдеш , куля нагана проб'є твоє серце » . Настя одразу побігла до Соні . — Соню , мені лишилося жити дві години ! — сказала вона . — Вітя хоче мене застрелити ! Соня спочатку злякалася , а потім розсердилася : — Яке він має право ? А якщо ти його не любиш ? Я сама піду й з ним поговорю ! XI . Мед Вітя ходив за городом і чекав , тримаючи руку на нагані . Аж ось у дворі в Бондарів почався якийсь веселий шум . Туди привезли бочку , а біля неї бігали Василь , Кость і Валя . — Вітю , гов ! Іди мед їсти ! — гукнув Василь . Вітя забув про все на світі й побіг до хати . У хаті скрізь стояли миски й глечики з медом . Василь крутив ручку бочки , і з дірочки текла густа цівка свіжого меду . Тут Оксана принесла свіжі білі паляниці й весело сказала : — Ану , діти , до меду ! Спочатку Вітя робив вигляд , що мед йому зовсім не цікавий . Але потім він покуштував раз і другий , і вже не міг зупинитися . — Годі , сину , а то буде погано , — сказала Оксана . — Усю миску з'їм ! — відповів Вітя . Але раптом він зблід і схопився за живіт , і хлопці повели його в клуню . Опівдні прибігли Настя й Соня , які шукали Вітю й дуже хвилювалися . — А що , як він щось собі зробив ? — шепотіла Соня . — Вітя в клуні , він хворий , — сказав Валя , а потім тихо додав : — Він меду об'ївся . Але сказав він це надто голосно , і вгорі на сіні Вітя тяжко застогнав . Дівчата подивилися одна на одну й утекли на город , і звідти довго було чути їхній сміх . — Валю , навіщо ти сказав ? — стогнав Вітя . Увечері Оксана поверталася додому . Вона довго говорила в селі з Сониною матір'ю . Біля хати на колоді сиділи Настя й Кость . Мати вибрала тонкий прутик і спокійно сказала : — Насте , ходи до хати . Настя довго не виходила , а потім вийшла червона й сердита . — Дай сюди перстень , Костю ! — сказала вона . Кость мовчки віддав перстень , і Настя кинула його в бур'ян і пішла . — Пропало все , — тихо сказав Кость і низько опустив голову . XII . Олив'яний перстень Наступного дня в дворі молотили хліб : гула машина , стояв пил , і росли гори соломи . Вітя керував машиною й був дуже поважний . Настя працювала за двох , але ні з ким не жартувала . Кость дивився на неї з болем , а вона на нього навіть не дивилася . Потім прийшов лист із Києва , в якому хлопцям наказували швидко повертатися додому . У листі писали , що вони , мабуть , сидять на чужій шиї . Хлопці стали сумні й навіть не сідали за стіл . — Може , ми вам уже набридли , тітко ? — спитав Кость .
Précédent Page 8 sur 9 Page 8 sur 9 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.