Passer le texte de l’article Touchez un mot pour voir sa traduction
У садку Вітя побачив якісь дивні маленькі будиночки й тихо спитав : — Що це у вас таке , якісь пам'ятники ? — Та це ж наша пасіка , а то вулики стоять ! — засміявся Василь . Після вечері Кость тихо спитав Настю , чи не сердиться вона , що вони прийшли . — Ні , я дуже рада , — відповіла вона , — мені весь час здавалося , що хтось прийде . На руці в Насті знову був олив'яний перстень , і Кость дивився на нього , як кіт на сало . — Хто спіймає , того буде ! — крикнула Настя й ніби кинула перстень у кропиву . Хлопці кинулися в бур'ян , а Настя сміялася й показувала перстень на руці . Тут із клуні вийшов Василь і сердито сказав : — Цей перстень мені вже набрид , давай його сюди ! Настя крикнула й утекла , а хлопці пішли спати в клуню на сіно . V . Ключ у ступі Уранці першим прокинувся Кость і побачив , що сонце вже високо , а Василя в клуні немає . На воротях висіла записка : « Хліб , сало й огірки на лаві в хаті . Мати будити вас не веліли . Ключ у ступі » . — А де ключ ? — спитав Вітя . — У ступі , — прочитав Кость . — А що таке ступа ? — А хто його знає , — сказав Кость , і всі засміялися . Хлопці не знали , що робити , і пішли купатися в ставку . Село було старе й бідне , і все в ньому було дерев'яне , як у музеї . Коли вони повернулися , то довго ходили навколо хати . У вікно було видно хліб на лаві , але вікно було зачинене . — Давайте виймемо шибку , — сказав Вітя . — Ні , у гостях так робити не можна , — відповів Кость . Вони сиділи в клуні голодні й сумні , коли на порозі з'явилися двоє малих хлопчиків у довгих сорочках . Вони трималися за руки й цікаво дивилися на гостей . — Хлопчику , а ти знаєш , що таке ступа ? — спитав Вітя старшого . Хлопчик засміявся , бо думав , що з нього жартують . Нарешті він подивився на Костя й сказав : — А ти на чому сидиш , хіба не на ступі ? Кость подивився вниз і побачив під собою якусь дивну дерев'яну річ . Хлопці знайшли в ній залізний ключ , схожий на великий гачок . — А що з ним робити ? — Ходіть , я вам покажу , — сказав малий . Він став на відро , засунув ключ у дірку в дверях і довго крутив . Нарешті двері відчинилися , і малий гордо сказав : — Уже ! Хлопці снідали на лаві , а малий поважно пояснював їм усе в хаті : — Це піч , а це піл , на ньому сплять , а це лава . Він дуже пишався , що кияни нічого не знають , а він знає все . VI . Жнива Тепер хлопці щодня працювали в полі й в'язали снопи так швидко , що піт заливав їм очі . — Тітко , а це вже сніп чи ні ? — питали вони . — Та , може , й сніп , — усміхалася Бондариха . — Ні , це хіба пів снопа ! — кричала Настя . Косив Василь разом із дядьком Кирилом , братом Оксани , який мав руду бороду й веселі очі . Кирило косив і весь час жартував . Одного разу він підняв сніп , який зв'язав Валя , і сніп одразу розсипався . — Це так у Києві в'яжуть ? — засміявся Кирило . — Не смійся з хлопців , — заступилася за них Оксана , — вони ще навчаться . Вона показала гостям , як правильно крутити перевесло . Потім Кирило сів на сніп відпочити й моргнув сестрі : — Ну , Оксано , котрого з них ти будеш звати зятем ?
Précédent Page 4 sur 9 Page 4 sur 9 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.