Passer le texte de l’article
Минали дні . Пшениця в полі перестигала , і зерно вже сипалося на землю . Маланка пішла на панське поле . Вона стала на коліна і збирала зерно обережно , як дитину . Їй було шкода святого хліба , хоч він і панський . Через тиждень пан підняв ціну , не так , як хотіли люди , але набагато краще , ніж було . Прокіп порадив ставати до роботи . Хому Гудзя тим часом забрали , бо він налякав станового . Але скоро його відпустили , і він ішов повз панське поле та криво всміхався , дивлячись на женців . А однієї ночі на панській луці загорілися стоги сіна . Хома лежав на траві , поклавши голову на долоні , і дивився на вогонь . Він тихо сміявся , і йому ставало легше , наче вогонь випікав у грудях болюче місце . Вогонь , червоний , веселий і чистий ! Ще недавно він лежав у коробці , холодний і непомітний , як Хома на світі . А тепер він мстився за людську кривду . Коли від села побігли люди гасити пожежу , Хома ліниво встав і зник у темряві . X . Земля і воля Восени повернувся Марко Гуща . Він обріс бородою і став старший , і хлопці міцно тиснули йому руку . Навіть Андрій поплескав його по плечу і спитав , підморгнувши , чи добре він посидів . Гафійка почула новину від Підпари . Вона ледве дочекалася вечора і побігла додому , а на дорозі зустріла Марка . Вони обнялися так просто , ніби розлучилися тільки вчора . Вона розповіла йому , що весь час чекала і розкидала листочки . У селі теж був страйк ! А ще вона сказала , що тато після свого нещастя зовсім змінився і тепер каже , що правду говорив Гуща . Тепер щоночі на небі світилися пожежі . Горіли панські маєтки в сусідніх селах . Люди стояли біля воріт і довго дивилися на червоне небо . Маланка тремтіла і шепотіла , що їй страшно . Але Андрій казав , що так панам і треба . Підпара щоночі ходив із рушницею навколо своєї клуні . Одного разу він вистрелив у темряву , і з поля хтось застогнав . Одного дня Марко повернувся зі станції . Він розповів Гафійці , що робітники страйкують і поїзди не ходять . Треба й їм скликати людей . Гафійка почервоніла і витягла з - під кофтини червону тканину , на якій вишивала слова « Земля і воля » , хоч іще не дошила . Уночі люди з багатьох сіл зібралися в лісі за балкою . Був густий туман . Ніхто не бачив облич , але кожен відчував поруч плече сусіда . Дядько Панас виліз на дерево і просив людей ще потерпіти . Але йому не дали говорити , і він злякано сказав , що згоден на все , як люди . — Земля належить тим , хто на ній працює , — лунав із туману голос Марка , — бо кожна грудка полита нашим потом і кров'ю . Відберімо землю , і тоді кожен матиме хліба досить для себе і для дітей ! Ці слова довго лежали на дні кожного серця , а тепер вони ожили . Не палити й не руйнувати , а відібрати своє , що колись забрали в батьків і дідів . Через тиждень до Гафійки прибіг Прокіп і попросив принести прапор , бо прийшла звістка про царський маніфест . Червоний прапор зі словами « Земля і воля » затріпотів на вітрі . Люди пішли за ним до сільської управи . Маланка обіймала ковалиху , і обидві плакали від щастя . А Марко читав маніфест так довго , що аж захрип .
Précédent Page 9 sur 11 Page 9 sur 11 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
