Passer le texte de l’article
— Прокопе , — смикала Маланка Прокопа за полу , — скажи , щоб мені відрізали землю ближче , там , де родить пшениця , тільки не забудь ! Незабаром пан утік уночі . Люди прийшли до панського двору , і Марко прочитав економові рішення громади , що відтепер земля належить народові . Ян пішов із села пішки . Громада обрала трьох людей , які мали господарювати в маєтку : Прокопа , Гущу та Мажугу . Прокіп працював день і ніч . Він записував у книжку кожну копійку і кожен мішок зерна . А вночі він мріяв , що в панському домі буде школа . Тим часом люди ходили по панському полі й міряли , скільки землі припаде на кожного . Маланка теж ходила по ріллі , зігнувшись , як чапля . XI . Вогонь Але Хома сміявся з Прокопа . Мовляв , той береже панське добро , а пан повернеться , нажене козаків повне село і ще подякує людям за те , що зберегли . Треба спалити все , щоб пан не мав куди вертатися . Андрій підіймав свою покалічену руку і дивився на гуральню , де й далі гудів гудок і з комина йшов дим , наче нічого не сталося . Тепер його рука стала знаком для всіх . Люди уважно роздивлялися її , ніби бачили вперше . Хома ходив від хати до хати і казав , щоб усі виходили , як ударять у дзвони , а хто не вийде , того він спалить . Уночі вдарили дзвони . Люди з сокирами , кілками й лопатами пішли до гуральні . На порозі будинку з'явився панич Льольо і крикнув , щоб не підходили , бо він буде стріляти . Він справді вистрелив , і люди на мить завмерли . Але Хома закричав , щоб його били , і натовп кинувся в будинок . Панич зник , і про нього всі забули . Люди вбігли в дім і побачили велику світлу кімнату , дзеркала , шовкові меблі й чорний рояль і на мить завмерли , як уві сні . А потім Хома вдарив кілком по роялю . Усі почали ламати стільці , вікна , двері й посуд . Ковалиха здирала з меблів шовк , а Олекса Безик ніс додому банку варення , притиснувши її до серця , як дитину . Коли в будинку не лишилося нічого цілого , Андрій крикнув , що пора палити , і будинок загорівся . Тоді натовп пішов на гуральню , і Андрій біг попереду , тримаючи залізо в лівій руці , а покалічену праву піднявши над головою . Ось та машина , яка відтяла йому пальці . Злість туманом піднялася йому в голову . Він бив машину і ламав усе , що міг . Хома крутив мідні труби , і його руки були в крові , але він нічого не помічав . Нарешті загорівся спирт . Люди стояли біля синього вогню та жалкували , що стільки горілки пропадає . Дехто стрибав у калюжу , а потім мокрий лазив у вогонь , щоб зачерпнути горілки . Наступного дня на місці гуральні стирчав тільки чорний комин . Андрій прийшов подивитися на руїни і дивувався , невже це він однією рукою так поламав машини . Злості вже не було , і йому навіть стало їх шкода , бо він так довго ходив біля них . — Усе зруйнували , — сказав він дядькові Панасу , який стояв поруч серед цегли . — Хіба це ми ? — відповів Панас із жахом в очах . — Це нечиста сила . А під вечір по селу пішла чутка , що йдуть козаки .
Précédent Page 10 sur 11 Page 10 sur 11 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
